Больше рецензий

Sopromat

Эксперт

Эксперт Лайвлиба

16 июля 2017 г. 13:31

656

Якби не знав, що твір написаний 143 роки тому Нечуй-Левицьким, то подумав, що сучасний, а автори- об,єдналися Тягнибок О.Я. та Ярош Д.А. Ще й візитки залишили ( що у вогні не горять).
Якщо серьйозно, то тема дуже болюча. Самоіндентифікація українців. Це історія про рідну мову, яку люблю всім серцем, але народився у руськомовному місті, розмовляю та думаю російською. Вільно розмовляю, якщо звертаються , читаю із задоволенням.
Не розумію тих, хто цього не може. Я б із задоволенням вчив інші: грузинську, арабську, німецьку.
Колись вирішив, що руйнувати мову почав Той, що Втік, бо скоротив години російської, а перевчатися у викладачів змоги не було: виганяв у несплачувану відпустку на 14 днів.
Але ж це почалося ще більш століття тому. Ці ХМАРИ серед ясного неба.
Із твору зрозуміло, чому росіяни не хотіли повертатися додому з Київа; чому українці не хотіли їхати до Москви; чому митрополит був з Тули; чому замість латинської мови давали великоруську.
А чому болгари, греки, серби не втратили самоіндентифікації, а а лапландець і українець- так?
Не сподобалися герої. Чи погані, чи " ісусики". З 2014 року бачу, що багато українців є зрадників, а є такі росіяни, що люблять Україну, розмовляють мовою краще за мене.
Зрозумілий символізм- викладання історії Японії одним з героїв.
У минулому році коханій жінці зателефонувала одноклассниця напередодні Нового року: "Якого коліру повинна бути сукня? Які харчі на столі за китайським календарем?"
Де ж свої звичаї? Вже не кажу про розбіг часу святкування.
Читаючи рецензії, спостерігаю, що красивою російською теж мало хто опікується, більш використовуючи англіцизми, арго чи додаткову (у декого- основну, матірну).
Як же зробити так, щоб батьківський двір не заріс бур,яном- бо так сумно закінчується цей твір...
P.S. Не буду перекладати, бо небайдужі браття зрозуміють.

Комментарии


Яка гарна рецензія. Твір пам'ятаю погано. Та справа не в ньому. Справа в тому, що я знаю звідки ви, і якость так затишно стало на серці.
Я якраз з тих, небайдужих. І хоч все життся розмовляю українською, справжньою, літературною намагаюся говорити лише третій рік. Центр України засмічений суржиком, і тільки дітки, які народилися в незалежній, говорять правильно. І це тішить.


Дякую. Випадково побачив ваш коментар, тому вибачаюсь, що тільки пишу. Нещодавно отримав у подарунок книжку від друга, що був заарештований за розповсюдження книжок українською мовою... Відпустили, але не може приїхати тепер до дідуся та матері...


Як це все сумно(