4

Мене завжди захоплювали книги з неординарними героями, наділеними якимись особливостями сприйняття світу. Хтось відчуває запахи, хтось – смаки. А тут – клоун, який здатен вловити тишу у людях. Такий ексцентричний герой просто не міг залишитися поза моєю увагою. Та й автор достатньо таємничий, але про це згодом.
Петер Хьоґ – культовий данський письменник, автор численних бестселерів. Його сміло можна назвати «данським Селінджером», адже в його біографії і відлюдькуватому способі життя багато таємничого і невідомого. Може видатись, що саме в книгах прозаїка знаходиться ключ до розгадки особистості автора, але це не так. Бо книги Хьоґа – теж справжні загадки.
Робота над романом «Тиша» тривала десять років. На цей час, вже традиційно, автор утік від цивілізації і повністю занурився в роботу. Він вигадував світ тиші і звуку, даючи життя неординарним персонажам. Критика схвально сприйняла нове творіння дивака Хьоґа. Успіх було гарантовано.
Каспер Кроне, відомий на весь світ клоун, має надзвичайний дар – відчувати людей як музику. Кожна особистість звучить по-своєму. В музиці тіла Каспер відчуває віддзеркалення внутрішнього стану людини: страху, сорому, пожадання, пригнічення. Поліфонія звучання, насправді, вражає. Власне, ніколи не замислювалась над тим, як усередині людини може звучати, наприклад, страх. Пояснення Кроне просто вражають. Він – шанувальник класичної музики, особливо Баха, намагається пояснити всі звуки людини порівнюючи їх зі звучанням оркестрових композицій.
Але, одного разу до нього приходить дівчинка, що випромінює тишу. Для клоуна Каспера тиша – це не відсутність звуку, а особливе звучання. Клара-Марія – чудо природи, як і здатність Кроне чути людське нутро. Але нутро дівчинки мовчить. Як тільки він, здається, налаштувався на хвилю Клари-Марії, вона випадає з його поля зору. Дівчинка зникає, як і десяток таких самих особливих дітей.
Власне, сам твір – це пошуки зниклих дітей. Але Петер Хьоґ не робить їх простими. На шляху Каспера Кроне він розсипає калейдоскоп з героїв (маклери, брокери, геодезисти, кліматологи, циркові еквілібристи, монахині різних релігійних орденів, інваліди, податкові інспектори) в химерному місті-лабіринті Копенгагені. Всі ці герої і непояснювальні обставини настільки перемішались, що годі дати ладу всьому цьому. Але, здається, Кроне натрапив на слід тиші…
Мова творів Петера Хьоґа – це завжди непроста стежка на шляху до розуміння роману. Адже концентрація алюзій, підміни значень, тонких метафор, власне заплутаних мовних ситуацій (інколи на межі сну і реальності) вимагає уважного сконцентрованого читання. А якщо переклад виконано не на високому рівні (на жаль, як саме в цьому виданні) насолоди від читання та особливого авторського стилю отримуєш замало. Так, якість перекладу неприємно вражає. Багато мовних неточностей і відверте калькування заважають зануритися в чудово продуманий мікрокосм твору. Це моє розчарування у формі твору цілком компенсується його цікавим змістом. Адже, те що тиша виявляється звучить справляє неабияке враження.
«Тиша» це, передусім, роман-загадка, ключ до зрозуміння котрої вдається підібрати далеко не кожному. Але варто спробувати тим читачам, яких важко заскочити чимось незрозумілим, ірраціональним та алогічним. Власне, книга для інтелектуальних гурманів та книжкових авантюристів. Основна місія роману – збити з пантелику, виконана на всі сто.

Моя рецензія для Якабу