4

Україномовні книжки з присмаком львівського діалектизму - це завжди цікаво і приємно, вони дозволяють зазирнути до своїх коренів, почути рідну та милу серцю мову, відчути себе частиною чогось неймовірно величного та прекрасного.
Галина Вдовиченко змогла використати усю силу української мови для створення неповторної атмосфери затишку та покою. Не чекайте від цієї книги якихось непередбачуваних подій або активного розвитку сюжету. Усе тут відбувається досить неквапливо і трохи по-наївному казково.
Головною у цьому творі є Бора - жінка, що отримала просто так, ні з того, ні з сього, будинок. І не просто дім, а місце, де вона змогла б почуватися захищеною та врівноваженою. Ця тематика зачепила мене, адже в сама я більш за все бажаю спокою та натхнення, ну а від чудового будинку, хто взагалі відмовиться? Я хотіла читати про дім і про його затишок, але почула замість цього неймовірні одкровення семи різних душ. Можливо, я стаю старішою і сентиментальнішою, та я почала приймати драми (навіть ті, що випромінюють світлу печаль) занадто близько до серця. Тепер мені завжди не вистачає хеппі-енду. Галина Вдовиченко залишила нам простір для своїх думок та бажань, тому я сама нафантазую собі гарне-гарне майбутнє героїв, розставляючи позитивні аспекти.
4 із 5, непогано)