4 Гіркий вишневий аромат

Оповідання з вишневим ароматом. Така собі міні-утопія, чи розповідь про особливу Місцевість, де панує утопія. Живуть, ніби при комунізмі (натяк на сподівання совєтів?), або, от тільки що згадалось, як хіппі 70-их. Якась комуна з придуманою історією, з вигаданими ідолами, і правилами, що нормальній людині здаються абсурдом.
« – Ми тут – як одна велика родина! І всі – рівні. Якщо немає води – її немає у всіх. Ніхто не хизується шубами чи світлинами з-за кордону. Ніяких ювелірних магазинів чи автосалонів! Здоровий сон, здоровий спосіб життя, все – по справедливості. Нічого зайвого. У цю суботу будемо пиляти вишні – вони затуляють світ у дворі і заважають приладам нічного бачення. Усе має бути на видноті. Ніхто нічого не приховує. І не має хибних думок! Раз на місяць – плановий огляд у Психологічній варті. Ну і… – Вона зніяковіла. – З одруженням жодних проблем: тут усім призначають гідну пару. Ніхто не залишається на самоті. Народжуються діти. Харчування подвоюється…»
Ну а той, хто не підпадає під такі тези, увага, це було би смішно, якби не було так сумно, стає іноагентом.
Я не знаю, чи Роздобудько писала з натяком, але випад вийшов чудовий.