5

Дарвин: "Сохранение благоприятных индивидуальных различий и изменений и уничтожение вредных я назвал Естественным отбором". Що тоді авторка мала на увазі, називаючи свій перший роман «Неприродний добір»? Що в сучасному житті все навпаки? Всі ми індивідуальні, але нас поєднує одна мета – прожити щасливе життя. Читаючи роман, розумієш, що в ньому описується не тільки «медична» лінія. Адже про сучасну українську медицину всі ми знаємо не з чуток. Злидні, нестача елементарних інструментів для спасіння хворих, тобто повний розвал всієї медичної системи. Це претензія до державних діячів, політиків та олігархів, що розривають Україну на шматки. Інший бік справи – особиста мораль окремого лікаря. Якщо ти здираєш гроші з пацієнтів на непотрібні йому ліки, вирішуєш чи допомагати людині чи ні в залежності від розміру його гаманця – то в тебе є не тільки на хліб з маслом, а ще й на дачі, курорти, автівки. Якщо перш за все дбаєш про свою совість, пам’ятаєш про клятву Гіппократа – тоді жити тобі у халупі, перебиваючись з хліба на воду. Звичайно, кожен лікар має сам обирати яким шляхом йому піти. Вони і обирають – по ходу справи здійснюючи неприродній добір.
Взагалі у романі є спроба зробити зріз українського суспільства. Про лихі 90-ті написано та відзняте немало. Про те, якими стали люди вже на початку 21 століття – особисто я в літературі не зустрічала. Дуже яскраво авторка описує життя офісного планктону, всі ці інтриги, жадобу до шалених грошей та зацикленість на кар’єрі. Більшість чоловіків розгубилися у нових для всіх умовах, а жінки запряглися працювати на благо родини. Як результат – зруйновані родини, діти, що ростуть на самоті. Це теж неприродній добір. Маєш ділову хватку, схильність до підлабузництва, мрієш заробити все більше і більше грошей – вперед, в наш час ти маєш всі шанси бути на коні. От тільки життя іноді розставляє все по своїх місцях у неочікуваний спосіб. Дивно, але залишилися в нас і такі, що живуть у гармонії з самим собою, не куштуючи делікатесів, не маючи шикарної автівки, не літаючи до турецьких готелів. І така людина може бути щасливою. Щасливою по-своєму. Вона не строїть з себе хазяїна життя в єгипетських чи турецьких готелях, а бере рюкзак та йде в турпоход. І такий спосіб життя у сірої більшості викликає нерозуміння, насмішки, але деякою мірою і заздрість. Будьте собою, залишайтеся ЛЮДИНОЮ, зрозумійте, що на той світ гаманець з собою не візьмеш – такі висновки я зробила, прочитавши цей роман. Можливо, думки мої надто сумбурні, але я написала те, про що замислилася після прочитання.