Майстер корабля

История повествует о То-Ма-Ки. Он нам рассказывает историю из его молодости, во время создания одного из фильмов. Действие происходит в Одесе - тогдашний центр киноиндустрии.

Сюжетная линия с самого начала не понятна. Только на средине романа можно начать понимать происходящее. Достаточно часто тянуло в сон при чтении, хотя было интересно и увлекательно наблюдать за героями. Которые, к слову, очень не плохо прописаны, имеют свои характеры и историю. Очень понравилось читать письма Тайах, добавлялось ощущение реалистичности и жизненности тех времен. Соглашусь, что есть некоторая автобиографичность. Читается сложно, но это пока не привыкнешь к структуре и стилю автора. Как по мне, это действительно не повторимое произведение. Почему? Да, потому что даже те самые письма, Яновский точно не…

1928 рік. Юрію Яновському - 26. І це - його перший роман. Одразу скажу, що стосунки з цим самим Юрієм Івановичем у мене не складаються вже десятиліттями, ще з тих школярських часів, коли у програмі були знамениті Вершники . І хоч "Майстер корабля" - цілковито інший твір, враження теж не вельми гарне. У романі маємо щось на зразок "Голлівуду" на березі моря - Одеська кіностудія, перші десятиріччя її роботи. То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) у свої 70 років замислюється про те, як пройшло його життя, і знайомить читача з товаришами по "кіношному" цеху, як у свою чергу теж розповідають-згадують про своє минуле (особливо "відзначився" матрос Богдан) і радяться-сперечаються з приводу зйомок нового фільму про морські пригоди. В усьому тексті чимало дірок, які автор намагається заткнути…

Ще молодим, Юрій Яновський вирішив написати мемуари старого досвідченого діда, але чи вийшло це в нього? На перший погляд роман дуже важкий в читання, там не пророблені "переходи" між подіями, усе йде як в якійсь солянці. Саме через це читати Майстра було доволі важко, але сама ідея твору доволі захоплююча, адже автор формує нову українську літературу. Відносини у творі це взагалі дуже цікава тема, мені сподобався головний герой і його друг Сев, що в ніякому разі не підуть один проти одного, навіть якщо це буде стосуватися жінки. Також, чудовим доповнення до їх компанії став Богдан, моряк, в якого шило в дупі. Він ніколи не сидить на місці й пережив вже стільки, скільки, певно, ніхто до нього.

У підсумку хочу зазначити, що твір доволі не однозначний і сподобається не кожному, але я…

Сегодня поговорим про первый роман Юрия Яновского «Майстер корабля», который был написан в 1928 году. В произведении 70-летний успешный киносценарист пишет мемуары по поводу своего пребывания в Одессе, что перемешивается с его современностью: периодически читаем некоторые письма сыновей главного героя. Могу сказать, что роман мне понравился. Во-первых, творение про Одессу, а в этом городе я родился и до сих пор живу, что добавляло своей атмосферы при чтении. Во-вторых, книга насыщенна весьма интересными сюжетными поворотами: восстание на корабле и цепляющее спасение Богдана, хоть и с трупом девушки на руках; трогающая история хозяина трамбака и его возлюбленной, которая умерла; детективные элементы, связанные с нападением на главного героя, в общем и целом эпос местами очень радовал.…

Главный герой － мастер фильмотеки, и он уже на закате своей жизни. Но никто не может запретить ему помнить и чувствовать. И этот роман － это ода памяти и любови к искусству. ⠀ Дебютный и автобиографический роман автора, в котором он делится своими воспоминаниями про период работы в Одесской киностудии. ⠀ Читая, прям переносишься в этот мир искусства и кино, которому Яновский придает особый запах моря. ⠀ Было интересно познакомиться и с Яновским, и с той вселенной, в которой в свое время рождались и сияли звезды кинематографа.

Перед морем завжди себе почуваєш ніби винуватим за те, що мало живеш

Цьому твору можна присвячувати безліч обговорень, дискусій на тему "експериментального роману", але усе буде чимось не тим... Безкрайнє море не можна обмежувати певними рамками, а цей роман і є морем: кожна сторінка насичена ним. А також є місто - ніби ще один герой роману. Більшість персонажів мають реальні прототипи і, можливо, саме через це образи постають так яскраво і так реально. Рекомендую усім.

— Сев, як може країна жити без моря? Які перспективи є в Швейцарії? Коли б я там жив, я, певно, повісився б на вершечку першої-ліпшої гори.

доволі цікавий роман ,але не для 16 років як на мене...