Толлак Інґеборґи

Толлаку, Толлаку… Такий собі бундючний стариган, який живе сам один у старій хаті на горі разом із Оддо-дурником. Раніше в нього був тартак і родина процвітала. Але тепер тартак іржавіє, роботи немає, як немає і родини. Інґеборга, кохана дружина, зникла багато років тому, діти повиростали і роз’їхалися, а що гірше – вони не хочуть ані повертатися, ані навідувати батька.

Толлак Інґеборґи… Саме так. Бо без цієї жінки навряд чи існував зв’язок Толлака із світом. Пізнаючи цього чоловіка, я не могла зрозуміти, що саме так зачарувало у ньому молоду Інґеборґу. Не можу повірити, що людина може аж так змінитися! А якщо так, то як міг утворитися настільки сімбіотичний зв’язок, що із зникненням Її, зруйнувався й Він? Толлак – не Уве. Толлак – впертий нелюдим, сімейний тихий тиран, буйний п’яниця з…