Мадам Пилінська і таємниця Шопена

Есть у Шмитта уже одна книга о музыке, правда музыке Бетховена. И лично во мне она отозвалась сильнее, чем поиски Шопена героем, как минимум частично отождествляемым с автором. Мадам Пылинска упорно учит его замечать маленькие и важные детали: как ветер колышет листву, как расходятся круги по воде, как лежат росинки на цветке. Но подобное мы уже не раз встречали, может оттого оно так и не трогает.

Вторая линия - жизнь тётушки Эме, так не похожей на привычные. Или делающая такой вид. Тётушка и дарит герою восторг Шопена, желание самому исполнить/прожить подобную музыку, дарит приобщение к тайне.

Повесть оставляет личность персонажа в тени, не слишком описывая, в отличии от полюбившегося мне прошлого сборника из "Цикла незримого". А ещё сосредотачивается на музыке. Вот только я, похоже,…

Давно не плакала над книгами...вже як пів року. Але ця книга визвала сльози щастя. Всього 90 сторінок, але таких життєвих, чуттєвих, душевних. Як людина, яка закінчила музичну школу скажу, що саме так, як мадам Пилінська потрібно викладати уроки музки та сольфеджио. Спочатку, коли я нічого не знала про книгу, думала, що там піде про життя Шопена, підготувалась, можливо, почути історію кохання. Але книга приємно вразила. Все написано так, що зачаровує з перших сторінок. Важко розповісти, про що ця книга без спойлерів, але її точно слід прочитати кожному, хто побачить її . Бо цю книгу слід відчути, через літери у книзі, через музику Шопена...