Рекреації (сборник)

Вау! І треба було отак довго бігати від творчості Андруховича, при цьому читаючи подібні твори у інших письменників?... Роман п'янко-божевільно-неймовірно "смачний". Події усього лише однієї ночі так яскраво відображають ціле, напевно, десятиріччя української історії - другу половину нестабільних 80-х та першу половину палких 90-х. Певно, для багатьох людей покоління 60-х років творчість шановного Андруховича є близькою (якщо вони, звісно, з нею знайомі), адже на цих 100 сторінках все - і надія, і розчарування, і кохання, і ненависть, і радість, і розпач... Але головне - БАЖАННЯ ЖИТИ. На плечі цілого покоління 20-30-річних людей випав тягар побудови нової країни, що мала б постати на уламках імперії. Ці самі уламки не дають нормально жити і розвиватися, мов пута, які не вдалось повністю…

Ця оповідь увірвалася в українську літературу і захопила своє місце десь недалеко від п'єдисталу. Драйв та енергія переповнюють кожен рядок оповіді. Герої такі, неначе ти їх знаєш все життя. Сюжет незвичний. Ідея оригінальна. Немає ні слова зайвого. Відкритий кінець змушує "залипнути думками" на тому місці, де все зупинилося. В тій травневій ночі на фестивалі, карнавалі чи можливо краще народному гулянні. Мабуть не дарма давні люди влаштовували фестивалі. Рік, а часто і ціле життя можна розділити на "до" і "після" них. Сотні сірих буднів та одна карнавальна доленосна ніч. Так буває не тільки в головних героїв, так буває в багатьох людей. А зранку переродження.

Захоплююча, божевільна, п'яна книга! Мені стачило декількох сторінок, щоб вимовити "це прекрасно". Для початку, згадуючи чужі рецензії, хочу зазначити, що "сенс" і "тe, що хотів донести твором автор" шукати - то є безглуздя. Отож, ця книжка - проекція юної буйності, саркастичності Андруховича. Ця книга має слугувати не тією літературою, в якій потрібно, як анатом, шукати "тему, ідею, головну думку", а читати її потрібно для себе, хміліючи від лексики та стилю автора, простежуючи характер кожного персонажа так, наче він твій старий знайомий, заливатися від деяких цитат і словечок Андруховича (деякі з них, як то кажуть, зробили мій день). Читаючи "Рекреації", відчуваєш атмосферу прохмільої молодості, шаленості моменту. Отож і читати її раджу не тим дівчаткам, котрі потім твору двійку на…

Я мало знайомий з творчістю «титана» українські сучасної літератури - Юрія Андруховича, хіба трохи з оповіданнями. Та єдиний роман, який я прочитав з доробку метра, власне і є - «Рекреації». Задоволення я отримав неспішно читаючи, і навіть місцями перечитуючи написане у творі, досить природнє. Та, як мені здалося, задоволення було відчутне, хоч і не в останню чергу завдяки майстерності перу автора, та в першу завдяки тому, що свого часу я теж «побував» на літературних «сходках», хочі і опосереднковано. «Форум видавців» у Львові та «Книжковий Арсенал» в Києві надають можливість для пересічних поетів і непересічних авторів вичавити в публічність свій талант, надихатися славою, чи хоча б випити/напитися з колєгами по цеху. Певні спогади навіюють як приємний сплін, так і нервовий флешбек від…

Вот такая украинская литература мне нравится! После этого романа захотелось продолжить знакомство с Андруховичем. Он действительно мастер слова. Что мы видим? Мы видим роман, который ни в коем случае нельзя воспринимать серьезно и пытаться почерпнуть какие-либо знания. При первой же попытке "Рекреации" получат негативный от вас отзыв. Это - насмешка, смешные и правдивые диалоги с нотками сарказма. Это - разносторонние персонажи, которых связывает поэзия. Это - аллюзия на "Мастера и Маргариту" Булгакова. Это - "Энеида" конца 20 века.

Захоплюватись харизмою Андруховича можна завжди! І харизмою чоловіка, і харизмою письменника. Як на мене, то це справді знакова постать у сучукрліті. У ЮА є типові риси, які можна простежити у кожному романі: нагромадження образів, списків та описів, що займають декілька сторінок тексту, вигадані автором географічні об'єкти, глузування над представниками літературного світу та алюзії до творів Булгакова, Гоголя, праць Фройда та Бахтіна. Останнє, все ж таки, скоріш типова постмодерна риса. Ну, і не варто забувати про постійні самоцитування патріарха. Ось і в "Рекреаціях" є Чортополя десь на заході нашої країни, є чотири поети ("...цвіт нації, діти нового часу..."), одна жінка, один представник ОРГКОМІТЕТУ, господар свята та Пан Попель (чи, може, славнозвісний Воланд?). Фантастично та…

Тяжко, мабуть, зрозуміти цей роман без теоретичної підготовки. Мені треба було прослухати лекцію, прочитати деяку теорію, а тоді вже зрозуміти, чому ж цей роман такий дивний і для чого все це? Суцільна карнавальність, деякий стьоб, самоцитування, атмосфера "розіграшу" після прочитання лишає тільки одне враження: нас розіграли. Я розумію, що це спроба створення постмодерного зразка, і, можливо, навіть вдала. Але така література явно не для мене.

Я уже давно хотела прочитать современную украинскую литературу, все просила посоветовать мне что-то у своей одногруппницы, так как она этим увлекается. Но вот, тема на семинар выпала именно современная проза и пришлось читать один из самых знаменитых романов - "Рекреації".

Сказать, что я немножко в шоке, это ничего не сказать. Что я ожидала? Не знаю. Что я получила? Не знаю. Я получила очень интригующее и интересное начало и совершенно "обкуренный" конец. Но я не буду говорить,что это плохая книга. Нет, книга хорошая, но нужно разобраться, что именно хотел донести нам автор.

Итак, перед нами несколько поэтов, которые едут в несуществующий город Чортополь на великий Карнавал. Едут они, чтобы хорошо провести время и увидится друг с другом. У каждого поэта есть свои тараканы в голове, свои…

Існують книги, в котрі закохуєшся задовго до того, як береш їх у руки. Саме так у мене вийшло з "Рекреаціями". Занадто пізно я дізналася про цю книгу - всі примірники видання давно скінчилися у магазинах і на складах. Дивом знайшла у одній збірці сучасної української літератури. Цей роман - незвичайний. Він вразив мене у самісіньке серце. Мені здається, що твір може сподобатися скоріш тим, хто переживав такі ночі, коли все так стрімко, фантастично, недоречно, та саме так як і має бути у нашому житті. Цей роман - кілька годин з життя письменників. Він читається миттєво, від нього неможливо відірватися, згадуєш себе в героях, згадуєш героїв у житті. Кілька годин. Таких реальих, справжніх, відвертих, простих. Надзвичайний роман. Тепер я знаю, чому полюбила його задовго, як прочитала.