Майя та її мами

Найскандальніша книга минулого року, але завдяки цьому про неї дізналося дуже багато людей. Можливо це черговий маркетинговий хід. Хоч як там є насправді, але ця книга дуже крута і необхідна для сучасних дітей та дорослих. . Дівчинка Майя розповідає про своїх однокласників. Ці діти такі ж щирі та веселі, але мають одну особливість : сім'ї у них не звичайні. Ось чому багато батьків засуджують цю книгу. . Ми живемо у XXI столітті і для нас не повинно бути дивиною, що дитина виховується двома мамами чи одним лише татом. На жаль, багато хто цього не розуміють. А тепер запитання: як можна вважати країну розвинутою та сучасною, коли вона загрузла в стереотипах? . Історія навчить дітей ( і деяких дорослих ) толерантності та розуміння. Часто говорять, що діти - наше майбутнє, то чи не варто…

Якось натрапила на статтю про це видання, його поява спричинила неоднозначну реакцію - частину суспільства обурила зображена нетрадиційна сім'я. Та все ж книга набула популярності й купу схвалених відгуків. ⠀ Книга написана письменницею, правозахисницею - Ларисою Денисенко, ілюстрації виконані Марією Фоєю. Історія про дівчинку Майю, яка навчається в четвертому класі, й оповідає про своїх друзів, однокласників та їх сім'ї. Усі діти різні: хтось із них не має батьків чи розривається між новою сім'єю мами і татом, інші втратили свій рідний дім, переїхавши з Луганська/Криму або ж народжений сурогатною мамою. Та не дивлячись на різноманітність, соціальне положення, вигляд, національність, школярі дружні, хоча й бувають між ними суперечки. В подоланні суперечностей між дітьми не останню роль…

Маленькая девочка Майя рассказывает о своих одноклассниках и семьях, в которых они живут. И, т.к. повествование ведется от лица ребенка, учащегося в четвертом классе, ожидать красивого слога или лихих сюжетных поворотов не приходится. Что же касается самих историй об одноклассниках - у Майи воистину удивительный класс, поскольку среди 17 человек нет ни одной нормальной и благополучной в традиционном понимании семьи - у одного отец "пропал" еще до его рождения, у другой родители уехали на заработки, у родителей третьего отобрали родительские права, четвертый из крымских татар, пятая из переселенцев из зоны АТО, а у самой Майи - две мамы и ни одного отца. И хоть и написано все так просто и примитивно, но с каким-то таким душевным теплом и принятием других, НЕ ТАКИХ, не…

Чувствую, надо бы расставить точки над i. Книга - правильная, про очень правильные вещи и с правильным посылом, и потому нужная и полезная. И иллюстрирована она прекрасно, как и, по-моему, вообще все украинские книги для детей. Но текст лишен какой-либо литературной ценности. Напрочь. Будь эта книга стотысячным шагом в системной политике, который можно было бы сравнивать с 99 999 другими, автора можно было бы смело лажать за халтуру. Но это Восточная Европа, здесь такие книги на вес золота, так что в сложившихся обстоятельствах качество текста, увы, уже не имеет значения: защищать "Майю", покупать ее и читать с детьми - обязательно надо. Но все же - из уважения к самому себе не могу не сказать о том, что вижу, и не поставить ту оценку, которую поставил.

Чудова книга для розвитку солідарності до нашого різноманіття. Мова ведеться від імені Майї, яка розповідає про своїх однокласників, серед яких, наприклад, є вимушені переселенці, діти з неповних сімей або сім'ї, що постраждали під час АТО. Дівчинка час від час посилається на слова вчительки пані Юлії, яка вчить своїх четверокласників поважати один одного. "Пані Юля сказала, що справжня любов не ділить дітей на своїх та чужих. Я вірю в справжню любов". Від реальності відділяє можливість існування класу з такими різноманітними сімейними історіями.

ей-богу, и откуда в определённых кругах после презентации возник такой хайп. я невольно ждала пособия по социальной революции для дошкольников, а получила книгу сродни тем, где иллюстрации с медведями и слова пишутся по слогам, только более современную, без бессмысленных дефисов между каждой второй буквой, с прекрасным посылом и исполнением. это то, что я однозначно купила бы ребёнку лет трёх-четырёх, издание правда очень красивое и, кажется, по нему удобно учиться читать, ведь основные слова -- мама, папа, семья. как по мне -- только в таком виде рационально оставлять печатную литературу, когда текст и картинка на качественной бумаге дополняют друг-друга и хорошо смотрятся на домашнем стеллаже.