Теплі історії про дива, коханих і рідних. Збірка оповідань

Я розказую тобі про те, як задихаюся від цигаркового диму та запаху надміру солодких парфумів, якими користуються вже зрілі жінки. А ще я не люблю невиконаних обіцянок і лицемірної цікавості. Найгірше поміж того, що я ненавиджу, — це коли хтось намагається залізти в мою голову. Хто вас туди запрошував? Мені не треба жодних дезінфекцій і ліків.

Знаєте, коли я почала читати цю збірку, я мало не розплакалася. Деякі історії так схожі за стилем і манерою на те, що пишу я сама, що я просто відчувала зв'язок з цими людьми, хоча ніколи їх не бачила і навіть не знаю хто вони.

Це справді милі, добре та життєствердні історії, після яких хочеться жити на повну і насолоджуватися цим життям. Вони легко і приємно чтаються. До того ж, оповідки зовсім маленькі, тому не забирають багато часу. Я читала їх у…

Книга не сподобалася виключно своєю солодкавістю. Тут зібрані твори людей, які надсилали до редакції, і чого більшого можна чекати від цієї книги? Ще з третьої історії пересилювала себе читати далі. Кожний твір намагалися зробити достоту ідеальним, але це вийшло занадто. Можливо, комусь і сподобається ця книга. Хіба що, почитати під настрій, з кавою, коли тобі просто сумно і немає нічого більше почитати. Але це виключно моя думка. Купляти цілу збірку цих книг не збираюся. Занадто все «ідеально» написано і після прочитання, ми повинні бачити у всьому поганому лише хороше, одним словом — не надихає.

Наскільки я солодкоїжка, але від тої концентрації цукру, що вбухали до цієї книжульки, мене знудило вже на п'ятій історії. Ну реально, рахат лукум, замотаний у цукрову вату, политий медом і припорошений цукровою посипкою. Я просто відчувала, як у мене починають боліти зуби. Шановні, це перебор. Найбільше ця збірка нагадує твори учнів 8-9 класу, що змагаються в написанні найприторнішого опусу. І схоже, що вони всі гуртом сиділи в одному приміщенні і безсоромно списували один у одного. Відверто, не на таке чтиво варто витрачати свій час.

Збірка «Теплі історії про дива, коханих і рідних» Такий настрій… ТАКИЙ настрій… Але все за порядком.

Зачитуючи вчора вголос коханій деякі місця зі збірки , придивляючись до її посмішки та очей трохи стомлених через застуду… Пошепки, щоб ніхто сторонній не дізнався, тільки для своїх…Відкрию вам маленьку таємницю. Наші українські жінки найкращі в світі… З цим, нам українським чоловікам справді пощастило… Так от зачитуючи коханій, дивлячись в її рідні очі, вголос, ці невеличкі оповідання, деякі місця з них, які найбільш промовисті, найбільш виразні й щирі, найбільш теплі, проганяючи втому та трохи сумний через застуду настрій, чи то оповіданнями, чи моєю українською, міцніше притискаючи її до себе… мушу визнати… цю збірку я вподобав з першого ж оповідання, до речі ХОЧУ такі ж самі…

Мабуть, я дуже звикла до витончених хитросплетінь сюжету, так як пристосуватись до цілком очікуваного фіналу кожної з історій я так і не змогла. Але цей збірник не покликаний розважати читача штудерними описами чи сюжетними лініями, але зцілювати немічну душу, латати зяючі безодні на тлі хворобливого світосприйняття. Кожна окрема історія – то є справжній клейнод, глянц якого може змусити навіть яскраве липневе сонце безсило кремпуватися. Коли читаєш цей збірник в думках спливає образ львівської кнайпи, де час підпорядковується своїм власним законам, де кожен знайде свою розраду: будь-то простий яблучний пиріг, філіжанка кави чи ласкаве сонячне проміння, яке кожного ранку несміливо пробирається крізь кунштовні візерунки мережива завіс, що заслоняють собою величезні вікна кав'ярні.…

Дива серед нас, тепленькі светрики, його очі, сонце посміхається, запашна кава, різдвяні смаколики, віра у кохання, пробудження від сну, миленький, картатий, сяючий...Ну, серйозно, скільки можна?

Три гарні книги однієї серії - гарні, в плані красиві, але наповнення абсолютно ідентичне. "Теплі історії про дива, коханих і рідних. Збірка оповідань" налічує майже 40 авторів. 40 різних людей - за віком, стилем життя, вподобань...але які ж однакові історії, однаковий стиль, епітети, ситуаційні розв*язки.

Знову цей прекрасний світ, де все у всіх налагоджується - варто лише зайти в кав*ярню. Де всі кутаються і смакують. Де див більше, ніж в стінах Хогвартсу.

З іншого боку, під час прочитання, я припускала, що ці книги - наскрізь ванільні і тремтячі - для читачів підліткового віку, для яких…

Це збірка. Автори різного віку та статі розповідають про дива, кохання та коханих. В кожного воно своє: диво, кохання, коханий. Бог, жінка, чоловік, діти, мама, бабуся... Цю книжку не можна читати уривками, бо не відчується та мов-казкова атмосфера. Відкриваючи першу сторінку, тебе окутує таке реально відчуване тепло, що виходить із кожного рядка, що відриватися просто не хочеться тому, що боїшся, що це відчуття теплої ковдри випариться. Дійсно погоджуся, що починаючи читати, ти майже одразу знаєш, чим закінчиться історія парня та дівчини. Що горнятко (ой, яке ж слово тепле!) кави приведе героїв до кохання. Що будь-яка загублена річ все одно знайде свого господаря, а невимовлене слово буде все ожно почуте. Що все буде добре... Але так приємні ці словесні намиста! Мова так і ллється, так…

Настолько сладко, что не приторно даже, а тошно... НЕ моё. Дислайк.

Дивовижна концентрація див на кожну сторінку оповідання)) Ти наче відчуваєш цих людей, з близьким для тебе світопочуттям, емоціями, думками, любов'ю до Бога, книжок, див, близьких, маленьких кав'ярень та смачної кави. Диву є місце у кожній секунді нашого життя. Про це треба пам'ятати, не боятися приймати їх у своє життя та бути вдячними Богові за всі ці маленькі радощі.