Маруся Чурай

Як на мене це просто чергова мильна опера...
На половині твору- сюжет втратив  логічну послідовність. Мала надію що кінець буде дуже цікавий,але дива не відбулося.  Хоча тут є не тільки любов але й історичні події,але вони не дуже вдачно розкрилися. Читала так як шкільна програма вимагає, вчителька дуже радила казала що це дуже цікаве читання)

Обожнюю твори Ліни Василівни. Скільки в них філософської мудрості, красивих почуттів, неперевершених образів, якогось особливого затишку! Коли заглиблюєшся у її поезію, несамохіть починаєш мислити більш піднесено, поетично, образно. Найбільше я люблю її інтимну лірику, а також історичний роман у віршах "Маруся Чурай". Недарма його ставлять в один ряд із найвизначнішими творами українських класиків. І недарма ж авторка отримала Державну премію імені Тараса Шевченка (та ще й у мій рік народження). Ця історія дуже особлива. З одного боку маємо історію нещасливого кохання Марусі Чурай (дівчини з легенди, авторки прекрасних народних пісень) до козака Гриця, а з іншого - це історія цілого українського народу, його долі у вирі подій часів визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького.…

За весь шкільний курс літератури я зрозумів, що наші жінки – талановиті митці. В їхніх творіннях стільки емоцій, стільки сили, стільки життєвої снаги! Не побоюсь сказати, що вони навіть талановитіші за деяких чоловіків! Наприклад, твори Лесі Українки і Ольги Кобелянської вражають глибиною почуттів і тою легкістю, з якою ці письменниці передають свої думки. Але Ліна Костенко – це окрема тема. Вона – геніальний майстер слова. І добре, що Бог дав їй стільки років життя, щоб творити для декількох поколінь. Навіть жаль, що в програму ЗНО винесено так мало її творів... "Маруся Чурай" довела геніальність Ліни Костенко і стала головною перлиною в її творчості. Стільки емоцій, стільки тривог! А тематика "злої долі України" подана так тонко і цікаво, що ти не скіпаєш декілька сторінок підряд. І…

Это историческая книга известной "души" Украины. Здесь рассказывается о том, как судьба целой страны хорошо отображается на жизни девушки и о том, как она страдает по своей любви.

Книга очень динамичная, но читать откровенно скучно. Несмотря на небольшой объем я читала очень долго, хотя в начале рассчитывала, что уйдет максимум два дня, а то и день на чтение. Хронология событий сохраняется и хорошо передается атмосфера тех дней и именно в тех местах. Откровенно говоря, мне не понравились герои. Они настолько скучные, что именно из-за них и не хотелось возвращаться. Они как картонки, характер и особенные черты настолько не натуральны, что понимаешь сразу - это просто поэзия на истории. И ладно если бы как-то хорошо всё развивалось, но Маруся просто сама же себя втаптывает в землю. Она…

В захопленні! Давно вже не читала нічого подібного. Здавалося б, усім відомий сюжет, але з яким тонким ліризмом Ліна Костенко передає найтонші порухи людської душі. Вражена. Читаючи, кожну сцену бачиш на власні очі. Скільки ж болю насправді пережила Маруся Чурай! Після прочитання роману у віршах пісня "Ой не ходи, Грицю" сприйматиметься зовсім інакше. Усім раджу. Достойний твір. Приємно, що входить до програми ЗНО з української літератури.

Почала читати цей роман через те, що він був у списку української літератури, та й не очікувала нічого цікавого. Яке було моє здивування коли після першої глави в мене наверталися сльози через ту ситуацію, яка там описувалась, боялася уявити що відчувала сама Чураївна. Усвідомлювати усе що вона пережила, які докіри і страждання мучили її, це теж само як встромлювати в своє сердце удар ножа за ударом. Крім дуже файної рими від Костенко, хочу сказати що читають ти й сам опиняєшся в цьому написаному світі. Поринувши в нього, хочеться вірити кожному слову через те, що не в силах себе переконати в зворотньому.

Они любили друг друга, но каждый по-разному: ее чувство было возвышенным, а его – земным. И это несходство душ привело влюбленных сперва на кладбище, а после – в суд. ⠀ “Що ж це виходить? Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?!” ⠀ Первая половина романа, посвященная истории несчастной любви между легендарной Марусей, чьи песни эхом отдавались по всей Украине, и ее возлюбленным Григорием, продавшим свои чувства за бытовые блага, вызвала бурю эмоций, на столько чувственно, красиво и печально это написано. ⠀ Тяжело даже представить, как это, будучи приговоренным к смерти, ждать своей казни не день, не два, а три дня! А Лина Костенка смогла не просто передать все эти чувства в словах, а еще и воспеть в стихах. Это восхитительно! ⠀ “Але ж, мабуть, ми правди не зурочим, що світ…

Направду, то є величний витвір. Небагато є творів, надто - сучасних, якими упиваєшся, які п'янять так, як ніколи не сп'янить вино. Життєвий, цей твір болить, мов відкрита рана. Він настільки близький, що лишень скінчиш читання, як хочеться знову почати. Перечитуєш і ледь не кожна строфа знову влучає в самісіньке серце, мов гостра стріла!

"Маруся Чурай" - не про легендарну історичну постать як таку, не про Гриця Бобренка. Вона, насамперед, про велике кохання - справжнє та, на превеликий жаль, нещасливе. Цей роман неможливо розглядати суто як твір мистецтва, настільки він змістовний, символічний, глибокий. Тут у піснях виривався великий біль зради, тут славетні козаки не багнітували поняття "гідність". Тут у кожне слівце пані Костенко вклала душу українського народу, що пережив і…

Надзвичайно проникливо, так, як вміє писати тільки вона... Тільки вони... Кажуть, персонажі є відображенням автора. І то є правда. Ліна Костенко - то як реїнкарнація Марусі Чурай, чи то воні сестри рідні, лише часом розділені. Найкращі співці України.