Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Жорстока, психологічна й дуже реалістична проза. Життя без прикрас. Особливо фінал - приголомшливий. Були сподівання на оптимістичніше закінчення, але така розв’язка символічна. Чудес не буває. За все має бути розплата. Роман надзвичайно дискусійний. Практично на кожне проблемне питання неможливо дати однозначної відповіді. Виходить, що герої саме такі, якими вони є, з дуже багатьох причин, серед яких і ті, що залежать і не залежать від них особисто. А головний герой - Чіпка Варениченко - то продукт своєї епохи, наслідок переломів та зрушень соціальних і родинних. Це ота хрестоматійна пропаща сила й разом із тим правдошукач, який хоче змін і не знає, як їх зробити. Автор дивовижно змальовує переживання героїв, просто й органічно увиразнює ті почуття, повз які ми проходимо в реальному…

Зло – что это? Откуда оно берется в душе человеческой? Природа ли создает благодатную почву для его зарождения или же сами люди своими поступками толкают своего брата на «кривую дорожку»? Путь от хозяина к каторжанину – такой сложный и глубокий психологический портрет убийцы, в сердце которого живет стремление к правде.

Один из мощнейших романов, которые читала не только в украинской, но и в литературе в целом. Глобальный труд, в котором изображена жизнь украинского села, нескольких поколений семей, при этом ярко выражена и главная сюжетная линий, а именно тернистая дорога, которой суждено пройти главному герою Нечипору (Чипка) Варениченко.

Сильна и идея произведения – невозможно сделать мир лучше, отвечая злом на зло; насилием не найти правду.

Главный герой на столько многогранная натура,…

Чи воно коли буде правда на світі? чи, мабуть, ніколи не буде?!

"Разве ревут волы, когда ясли полны?" - социально-психологический роман классика украинского реализма Панаса Мирного.

Главная задача реализма, в отличии от натурализма - не только изображение действительности такой как она есть, а её анализ, раскрытие ее противоречий, указывание на причины, породившие устоявшийся уклад жизни. Различные реалисты в большей или в меньшей степени справлялись с этой задачей. Естественно, открыто критиковать строй и общество не давала правительственная цензура, что лишь давало толчок писателям на усовершенствование своего литературного мастерства и остроумия.

Справился ли с этой задачей Панас Мирный?

Чипка

"- Я не буду злий, бабусю!"

В центре повествования - бедный крестьянский юноша Чипка,…

В школе этот роман я не читала и наверное это к лучшему, потому что я бы его тогда точно не дочитала. Но я собралась с силами и как можно сказать, добила её.

Книга очень напряжная, тяжело читается и плохо воспринимается!

Персонажей много...у всех судьбы трагические и это напрягает.

Каждый человек сам выбирает свой путь и строит свою жизнь...так что во всех бедах люди виноваты сами!

Живая, настоящая, правдивая, жестокая и другие синонимичные прилагательные. Именно таким показалось мне это произведение. Действительно настоящая жизнь, губящая людей, убивающая все хорошее и светлое в них рано или поздно. Очень грустная, в некоторых местах трогательная история. Одна из тех историй, когда мнение о главном герое меняется от каждого нового поворота сюжета, от каждого слова или действия. От каждого "неправильного" действия, чем дальше - тем сильнее тебя мутит. Ты не можешь понять, как, как можно так опуститься? Зачем? Ради чего? Но ты никогда и не поймешь этого, потому что никогда не был и побываешь в шкуре этих людей, тебе остается только сидеть, удивляться, и сдерживать рвотные позывы.

С этим произведением определенно стоит познакомиться. Оно заставит задуматься о многом,…

Перше, ніж приступити до безпосередньої рецензії , хотілося б роз’яснити, чому ж таки я поставив п’ятірку. Мене постійно кидало від 4 до 5, нібито прекрасно, а нібито й недостатньо… Але один момент мене вразив: я плакав. Плакав, як мале дитя. Так боляче в‘їдалися слова автора. Ні, не подумайте, я за своє життя плакав рази зо три (кажу про свідоме, бо хто ж то розбере, коли ти мале?). Всі ті три рази були не від книг і не творів художньої літератури. І я подумав: «Як що це мене довело до сліз, то воно достойне й лаврового вінця».

Пора відповісти. Хіба ревуть воли, як ясла повні? Ні, певна річ. І не було ні в кого щастя, так нещастя допомогло, що ховайся! Перед нами постало українське село в кращих традиціях української самобутньої закріпаченої літератури. Хотілось би ще й звернути увагу на…

Ну, что ж, эту книге мне срочно нужно было прочитать по школьной программе и в очень короткие сроки. С первых страниц она завлекла меня своим прекраснейшим слогом родного, красивого языка. Не говоря уже про интересный сюжет, от которого я не могла оторваться. Я испытываю сильную тягу к "борцам за справедливость" вроде Данилы Багрова из знаменитого "Брата". И так сложились обстоятельства, что главный герой как раз такого характера. Естественно, он с самого начала завоевал мою симпатию и сильные переживания за его судьбу. На моем лице появлялась умилительная улыбка в моменты их с Галей "свиданий", а по щекам скатывались слёзы, когда он "познакомился" с алкоголем. Почему-то именно об этом книге сильно разглагольствовать не хочется. Такую литературу нужно читать самому. Если вы хотите…

«Хіба ревуть воли, як ясла повні» навіки увійшов в українську літературу, пустив свої корені у кожне гаряче серце, що торкнулось цього роману. Вперше надрукований 1875-го року, він досі залишається актуальним. Як не прикро, читаючи роман, розумієш, що мало змінилося. Так, немає більше кріпацтва, але й правди, за яку так боровся Чіпка, не видно. Чи мало серед нас хабарників-Чижиків? Чи мало людей, в яких система відбирає чесно зароблене? Як і раніше, люди звертаються до горілки, як до чарівничого засібу забути проблеми. Чомусь ми продовжуємо бути «покірними волами», а якщо намагаємось відстояти своє, то відстоюємо «панське». Ця боротьба тільки сильніше заганяє нас у глухий кут.

Чіпка мав силу повести за собою людей, вибороти своє. Змалечку проростало у його душі зерно справедливості, яке…

Коло серця – немає ні міри, ні ваги тому, що там діється…

Цей твір не простий, навіть складний. Читався швидко, але з деяким болем у серці. Важко навіть описати. Цей твір можна назвати грандіозною історією, навіть епопеєю, в якій так яскраво неймовірною гарною мовою було розкрито типове селянське життя. Автор в своєму творові розкриває глибоку проблему. З одного боку, це дуже тривале і жорстоке гноблення простого селянського люду. Тотальна несправедливість, неравенство. І як виходить із назви твору: не буде невдоволення, протестів чи в гіршому випадку – злочинів, якщо буде справедливість і буде виконана хоча б головна потреба народу – мати землю і можливість прогодуватися. З іншого боку, якщо є ця несправедливість (а вона завжди була), то відповідаючи злом на зло краще не зробиш. Якщо…

Давно хотела прочитать этот роман. Но осталась не довольна. Во-первых, тяжело читалось. Во-вторых история тяжелая, персонажей много, а у всех судьба не радостная... ( И во всех бедах виноваты паны, москали и т.д.) Трагедия, одним словом. Дочитывала последние главы уже в сокращенном варианте, так как устала я от этой книги.