Мадонна перехресть

Ох, давно это было... Кажется, еще до моего повального увлечения книгами и поэзией вообще. Засело в голове стихотворение одно, на мове. У кого ни спрошу - никто не знает автора. А стихо все крутится, крутится... Потом кто-то подсказал - Костенко. Так и запомнилось имя. И уже после увлечения поэзией и впадение в читательский запой, вспомнила я это имя и давай штудировать инет и книжные магазины. Стихотворение-то, в итоге, оказалось не Лины Костенко. Но поэзию самой Лины Костенко я успела полюбить. Всерьез и очень надолго. Поэтому вчера, когда увидела в библиотеке знакомое и любимое имя на книжнице, схватила тут же. Открыла и такая волна трепета пронеслась...

Книга оказалась настолько уютной, настолько ... интимной, что показалось, тебе доверили сердце и душу. Фотографии, где Лина Костенко…

"... самі лише смутки і пні..."

Кожна книга Ліни Костенко - як одкровення, як пророцтво. Гірку правду важко читати, але це незмірно краще, ніж жити в ілюзорному світі. А гіркота тут ллється просто зі сторінок і скрапує у Ваше серце.

Ліси стоять в концтаборі. Осотом заткало землю. І, мабуть, навік. Косуленько, пробач, що ти за дротом. Я теж за дротом, тільки по цей бік.

Або таке:

Не половіють в полі колоски. Не ходять люди. М'ячики не скачуть. В Чорнобиль повертаються казки. Самі себе розказують і плачуть.

І мені теж в цьому місці хочеться плакати разом із казками. Однак сльозами горю не зарадиш. Ми, українці, часто нарікаємо на свою безталанність і нещасливу долю - така улюблена національна забава уже протягом століть. А може, ми просто розучилися боротися за своє щастя і вже давно не…