Воццек

Благодаря этой книге, узнал, что "поток сознания" это вполне самодостаточный литературный термин, а не какой-то интернет-мем, как мне думалось ранее. Даже статья в википедии есть. Хотя для этой книги я ввел бы новый термин — болото бессознательного.

Я вже не сподівалася зустріти такого автора, таку особистість в українській літературі. Чому так запізно, авжеж написане це 13 років тому? Та все, кажуть, приходить завчасно... Що я можу додати до "аллілуйя" крититків та шанувальників, до порівнянь із Набоковим та "подобрєвшим" Селіном (для яких, на відміну від Іздрика, сюжет мав першечергове значення )?.. Так, там є ці багатоповерхові "набоківські" речення, вишуканість словесних обертів, що українською - прекрасні до запаморочення. Відвертістю же, направленністю жанра я би порівняла Іздрика з Бергбедером та Уельбеком, але за мовними обертонами він - вищий...

Сюжет "Воццека" - кохання. Життя та біль кохання, життя та біль душі, необхідність життя тіла та співіснування душі з ним. Вмирання кохання, вмирання духа, відродження його... А…

«Воццек» Юрия Издрика в контексте Ивано-Франковского феномена

Дождь над озером означает для рыб лишь дорогу до неба. Эпоха национального становления с неизбежностью взывает к жизни национальных писателей, титанов, атлантов, на плечи которых ложится культура отдельного народа. В каждой стране это рано или поздно происходит. Когда настало время Украины, на литературную сцену вышла блестящая плеяда, заставившая говорить об особом явлении – Ивано-франковском или Станиславском феномене, заключающемся в необычайно большом количестве ярких литературных дарований, биографически связанных с этим городом. Ивано-Франковск (Станислав) – некогда столица Западно-Украинской Народной Республики, затем просто провинция, как пишет об этом Юрий Андрухович – один из лидеров этого странного…