Лучшие книги Мишеля Онфре

«Трактат атеології» знаного французького філософа Мішеля Онфре (нар. 1959 р.) присвячений жорсткій критиці трьох світових монотеїзмів: юдаїзму, християнству та ісламу. На думку автора, їх об’єднує одна похмура пристрасть – генеалогічний потяг до смерті, на противагу потягові до життя. Монотеїзми надихаються низкою ненавистей – до розуму й мислення, до всіх книг в ім’я тільки однієї, до життя, до сексуальності, жінок, задоволення, до тіла, бажань, потягів. Щоправда, критика релігії для Онфре не є метою в собі, це радше засіб для віднайдення перспектив нової постхристиянської моралі, етики та політики. Адже «культура смерті» монотеїзмів…

В первом томе "Космос" трехтомника "Краткая энциклопедия мира" Онфре, осмысляя идеи античных, средневековых и современных мыслителей, а также обобщая свой практический опыт познания мира, представляет свою картину мира - "Материалистическую онтологию", не имеющую, по его словам, ничего общего с уже имеющимися философскими течениями. Вместо рациональной и трансцендентальной философии Онфре предлагает практичную идею гедонизма - радости и удовольствия от жизни, познания, культуры, окружающего мира.

Написавши понад тридцять книг, - від першої "Живіт філософів" (1989) до "Трактату атеології" (українське видання 2010 року), - відомий французський філософ Мішель Онфре вирішив зібрати найголовніші свої ідеї в одній книзі. У цьому "Гедоністичному маніфесті" філософ ділиться своїми світоглядними, політичними, екзистенційними переконаннями.

Як мислити як художник? Чи можливо обґрунтувати етику на теренах естетики? Яке місце відведене Діонісові в цивілізації, підкореній пануванню Аполлона? Яка природа зв'язків між гедонізмом та анархізмом? Як застосовувати філософські ідеї на практиці? На що сподіватися людському тілу від постмодерних біотехнологій? Які стосунки між біографією мислителя та його текстами? Як формуються філософські міфи? Як "дехристиянізувати" західну думку? Чи можливі нові форми спільноти? Ці та інші запитання розглядаються в книзі.

Для широкого кола читачів.

Einer Religion gleich hat Sigmund Freuds Psychoanalyse unsere Kultur verführt. Michel Onfray, der grosse radikale unter den Denkern der Gegenwart, führt Freud als mächtigen Guru vor und entlarvt dessen Vermächtnis als "grossartiges Märchen" und kollektive Wahnvorstellung, der alle erliegen.

Alors que nous célébrons cette année le bicentenaire de Henry David Thoreau, Michel Onfray publie un texte en forme de manifeste pour une " vie philosophique " libre, telle que l'émule et ami de Ralph Waldo Emerson l'a pratiquée, du côté de Concord, en Amérique du Nord, au milieu du XIXe siècle. Proche depuis longtemps de la pensée de ce créateur singulier, le philosophe nous livre un hommage en même temps qu'une brève mais complète et percutante introduction à la vie et à l'oeuvre du rebelle " penseur des champs ".

Michel Onfray passe en revue les ouvrages de l'écrivain écologiste avant l'heure, dont son Journal et Walden, " ce chef-d'oeuvre de la philosophie existentielle ", véritable " utopie politique ", ainsi que tous ceux qui traitent de ses innombrables périples dans la nature, dont
Marcher. Il évoque aussi les écrits qui révèlent un autre Thoreau, plus politique encore, épris de justice et opposé à l'État, qui deviendra l'apôtre d'une certaine insurrection, comme
De la désobéissance civile ou son
Plaidoyer pour John Brown.

Ainsi se dégage un portrait double de Thoreau, " écologiste et libertaire " et, par-delà, celui d'un modèle de vie où la pensée contemplative associée à l'action crée les conditions d'une existence authentique et d'une harmonie nouvelle.

Un modèle auquel Michel Onfray s'apparente et qui invite chaque philosophe et chacun d'entre nous à mettre en adéquation sa pensée et ses valeurs.