Лариса Денисенко – лучшие книги

«Майя та її мами» – спільна робота «Видавництва», Лариси Денисенко (текст), Марії Фої (ілюстрації) за підтримки Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля. Ідеться про толерантність на рівні сім'ї та прийняття різних сімей у соціумі. В українській дитячій літературі ці теми донині старанно оминалися.
Це історія сімнадцяти різних родин на прикладі одного невеличкого класу. Орієнтовний вік читачів – учні молодших класів. Майя вчиться у школі, і в кожного з її однокласників своя історія, своя родина. Данилка виховує тільки мама з самого народження, у Софійки Другої один тато та дві мами, а в Софійки Третьої – одна мама, а тато зник на війні. Але діти лишаються дітьми, і для них саме їх родина найкраща. Водночас вони поважають родини інших учнів. Всі різні, але всі рівні.
«Ми часто використовуємо словосполучення "традиційна родина", забуваючи про те, що в кожної дитини своя особлива історія і родина. Чиїсь батьки розлучені, в когось з'явився новий тато або нова мама, когось виховує бабуся, хтось живе з мамою та тіткою, хтось звик жити з однією мамою чи одним татком; в когось два тата або дві мами, а деякі діти чекають на родину і живуть в дитячому будинку, – ділиться Лариса Денисенко. – Власне, ця книга про те, що головне, щоб дитина жила в любові і почувалася захищеною безвідносно того, який склад її родини і скільки в неї батьків».
Книга розрахована на читачів віком від 6 років.

Люди для людей! Під цим девізом працюють сотні волонтерів у зоні АТО. Сповнені болю та обурення, віри та гіркоти, суму та надії історії про тих, хто, забувши про спочинок, допомагає біженцям і бійцям АТО, ризикуючи власним життям намагається зберегти чуже.
До книжки увійшли твори відомих українських авторів: С. Жадана, І. Карпи, М. Кідрука, Г. Вдовиченко, Л. Денисенко, І. Роздобудько, І. Славинської, Г. Шиян, А. Любки, К. Бабкіної.

Він: зациклений на своїй роботі інтроверт, якого покинула дружина. Понад усе цінує самотність, спокій, тишу. Не сприймає дитячого галасу, хатніх тварин і присутності сторонніх людей у своєму помешканні. Він: закохується у давно знану дівчину і дуже скоро його життя змінюється, перевертається, перетворюється на... жах? веселий тарарам? гнітючу буденність? Колись він вже не розумітиме, як можна було так існувати, як можна було не пережити таку історію, - настільки несподівану та банальну, що вона може трапитися з кожним. Або - не трапитися ніколи.

Iнколи видається, що достатньо пришвидшити ходу, i вже за наступним поворотом буде саме те мiсце, куди мрiяв потрапити усе своє життя. Тобi достеменно вiдомо, яке воно. I ось ти на мiсцi, але i мiсце виявляється iншим, i оточують тебе зовсiм не тi, про кого мрiяв ще вранцi... Вiн думає, що народжений кохати тiльки її, вона думає, що нарештi знайшла своє кохання в особi його батька, його батько просто кохає iншу людину. I ця iсторiя непорозумiнь може виявитися трикутником, або чотирикутником, а може й тим, чому поки що немає назви у нашому вимiрi.

«Нова стара баба» — кумедна, добра і світла оповідь про життя душевної Варвари та її шебутної подруги Зойки, яким уже стільки років, «що в те неможливо повірити навіть тоді, коли роздивляєшся себе в люстро». Жінки намагаються з`ясувати, хто ж та «нова стара баба», що з`явилася на горизонті Варвариного онука Славика й турбує «малюка».
«Забавки з плоті та крові» — феєрична повість-карнавал з обов`язковим хепі-ендом. Дивакуватий Ерік, який видає себе за Еріку, тобто перевдягається в жіноче вбрання, і сліпа дівчина Міра — що вийде із зустрічі таких різних людей, які майже стали... подругами?

Якщо Ви гадаєте, що історія, яку оповідає у своєму романі Лариса Денисенко, хоч у чомусь схожа на ті, що ви чули до цього, — Ви дуже помиляєтесь. Карнавал, який мимоволі дарує добрий усміх. Забавки з кумедним перевдяганням та химерною «зміною статі». Сила-силенна гомерично смішних рефлексій на тему стереотипів, які ми витворюємо щоденно: наївних, вульгарних, сентиментальних, історичних, культурницьких, вікових, «тусовочних» — кожен читач може продовжити список або й укласти свій. Однак попри все — це зворушлива love story...

Молодий розбишака, що втратив віру в людей та совість, раптом опиняється на держслужбі, де потрапляє до людей, які є ким завгодно, однак зовсім не державними діячами. Хизування, гра під чужу дудку, байдикування. Це курйозно, засмучує, однак залишає надію, в будь-якому разі віра в це не згасає.
З "Корпорацією ідіотів" для простої людини стає можливим опинитися за лаштунками життя державників та механізмів прийняття РІШЕНЬ.
Справжня проза у дусі Гоголя та Зощенка.

В мене виникла ідея написати про стосунки трьох дорослих людей, - розповідає Лариса Денисенко. – Вони змінюють звичний для них спосіб життя і себе через/заради іншої людини. Першою датою з'явився мій власний вік, 33 роки. Сорок два та двадцять чотири вийшли випадково. Хоча, можливо, на мене подіяла історія одного чоловіка, який розповідав, що його вікова різниця з жінками, які йому подобалися, завжди складала дев'ять років. Перед тим, як я починаю виписувати, власне, історію, в мене народжується назва, я можу її потім змінити, але вона обов'язково народжується першою. Тому цифрова назва народилася першою. "24:33:42". Я не знаю, наскільки вона є вдалою, але коли я побачила її, мені здалося, що це наче електронне табло годинника. До того ж, дійсно, в 24 роки (години) життя крокує повільно, в 33 роки (хвилини) воно вже пришвидшується, а в 42 - летить реактивним літаком. Принаймні кожна людина, як мені здається, відчуває ці зміни темпу.

«Я вже дорослий», «Чорт, я старію», «А я ж іще молода!» – Це голоси героїв роману. Максима, 24 роки, Євгена, 42 роки, Олександри – Клятої Шу, 33 роки.

Вина и прощение — два мощнейших жизненных мотиватора, справиться с которыми психологически тяжело. Именно это предстоит героям романа — молодому немецкому юристу Марте фон Вайхен и украинскому физику Марату Шевченко. Чем связаны их жизни, такие разные? Что им предстоит узнать о себе, о своих родственниках, о вине и прощении; справятся ли они с правдой? Об этом вы узнаете на страницах романа Ларисы Денисенко «Отголосок: от погибшего деда до умершего».

Урбанізований світ перетворює справжнє життя на ілюзію. Ганна - менеджерка-жайворонок. Андрій - лікар-сова. Ранок і ніч - дві різні реальності. Десь в паралельному вимірі він і вона вже давно знайшли одне одного. А от у реальному житті все відбувається за розкладом вбивць.

Це — відвертий дівочий щоденник, цнотливість і беззахисність якого тим гостріша, що пише його молода кореянка, людина не так загадкової, як, радше, наївної для пересічного європейця культури. І «діалог культур» (у тому числі — «конфлікт інтерпретацій») стає в Денисенко вельми несподіваним для сучасної української літератури інструментом для вречевлення традиційно «вічних» для мистецтва тем: віри в можливість жити, вмирати і кохати «БЕЗ МАСОК». Герої роману цим і займаються: нестримно живуть, пристрасно кохають і… Часто буває, що чуже життя здається нам набагато яскравішим і цікавішим, ніж власне. Тому вчителька корейської мови, корінна…

«Лялька. Оповідання про дитинство» — збірка короткої прози сучасних українських письменників. Ці твори — яскраві та щемкі, ніжні, а часом й болісні. Вони про світ дитинності, коли все бачиться й сприймається так по-особливому.

13 різних історій про час і стан, коли лялька — найліпша приятелька, дерева високі-високі, а звичайні речі перетворюються на казкові.

Люди люблять прив`язуватися до інших людей та речей. Але понад усе люди люблять прив`язуватися до часу та віку. Усім нам хочеться, щоб наші історії закінчувалися щасливо та розпочиналися інші.
Саме про стосунки з часом та віком йдеться в цій збірці, котра містить легкі та іронічні оповідання та комедійну драму «24:33:42».

Чи знаєш ти, що таке Конституція України? І як в одній книзі може поміститися все наше життя і життя всієї країни? Адже Конституція — це не просто набір правил про державу, про вибори, права і обов’язки суспільства та кожного громадянина. Це найвищий закон, який встановлює та визначає державний устрій, контролює владу, нагадує про повагу і який, наче компас, дозволяє тобі почуватися у безпеці та здійснювати усі свої мрії.

Конституція як компас? Так! Бо у ній про те, хто ти як особис­тість і хто ми як народ на карті світу, яка наша точка відліку і який керунок маємо обрати, щоб іти у правильному напрямку.

Тож рушаймо!

Якщо мрієш завести вірного песика, у новій книжці відомої письменниці Лариси Денисенко ти знайдеш усе, що слід знати про собак: як їх доглядати, годувати, вигулювати і лікувати. А також про те, яке величезне щастя мати чотирилапого друга, та водночас, яка це відповідальність. Адже тваринка — не м’яка іграшка, а повноправний член сім’ї. Вчені стверджують, що дорослий песик має інтелект трирічної дитини. І тільки від господарів залежить, який характер матиме ця дитина, буде вона злюкою чи усміхакою.

Нова розповідь від Лариси Денисенко про те, як Цюця П. дивним чином опинилася в квартирі Андрійка Злодійка, і як її знайшли цюцепошуковці за допомогою собак, пташок і навіть Варки-Пліткарки. Справді святкова історія про те, як Ліза та Цюця П. нарешті зустрічаються, а також про нові мрії і подорожі.

«Ліза та цюця П.» – справжня пригодницька історія про пошуки вірних друзів: зі шпигунами, таємними агентами-горобентами, Кущовою Тітонькою та ще багатьма героями з чудернацькими прізвиськами, яких вигадала письменниця Лариса Денисенко. Ця книжка – перша збірка творів для дітей відомої сучасної письменниці. Авторка вдало використала дотепну дитячу звичку давати предметам свої власні назви з тим, аби вони ожили і заговорили, й наповнила цими фантазіями книгу.

«Селфі в Парижі» — збірка сучасних українських оповідань, дія яких відбувається у місті, що приваблює і манить мрією про нескінченне свято, яке завжди з тобою. А втім, Париж зовсім не ідеальний. Як і будь-яке інше місто. За «фасадами» туристичних пасторалей із образами романтичних пікніків на березі Сени вирує буденність реа­ль­ного життя, коли справжнім щастям є скромна вечеря із сервісу врятованих продуктів, в яких от-от спливе термін придатності… А за лаштунками феєричних вечірок розгортаються драми, що назавжди залишають слід у житті.

Кожне з оповідань збірки по-особливому передає пульс і вібрації легендарного міста і змальовує Париж, для кожного «свій».

Упорядниця Ольга Ренн