Я ж не Мойсей. Народ — на... «Берестечко»
Aliasen12 января 2014Я ж не Мойсей. Народ — на рані рана. Моє чоло побила сивина. Куди іти? Земля обітованна — вона ж під нами, наша, ось вона! Та ще ж яка, мій Господи, багата! Лісами щедра, зерном золота. Міцна зелом, скотиною рогата. Народом добра, вірою свята. Хто тут не жив! А в нагороду хто вдячен був коли цьому народу?! ЧУЖИНЦІ СКРІЗЬ ПОСІЛИ НАШІ ГРАДИ. Ім'я дали нам — хлопи, мужики. На нас лежить тавро тієї зради, якою нас вже зраджено віки. Для них ці землі тільки ласий кусень. Та люд сумирний десь там по хатах. Жили-були. Об'їли нас як гусінь. Ще й поганьбили по усіх світах. ВСЕ НАМ ВИПОМИНАЮТЬ ВСІ НАШІ ЗЛОДІЯННЯ. Де, що, коли і скільки — визбирують до крихт. А скільки ми зазнали нелюдського страждання? А скільки ті чужинці сподіяли нам кривд?! Чи ми чинили утиск сусідам, їхній мові? Був мій народ співцем і сіячем. Я все зробив би без проливу крові. Так ви ж пройшли вогнем тут і мечем! ... Це ж треба мати сатанинський намір, чаїть в собі невиліковний сказ, щоб тяжко так знущатися над нами, та ще й у всьому звинувачувати нас!
467
