«. — Просто надрукуй, хай буде книга. — Та ну, ти смієшся. Я там дурниці різні пишу. Ніби він живий, і у нас донечка, і я вагітна другою дитиною. Прошу його то в садочок дитячий подзвонити, то у контору. Нагадую, що треба кран поремонтувати, тече на кухні. Чи розказую, яка сьогодні погода була, що у нас на роботі трапилося. На мамку його жаліюсь, що геть життя не дає. А буває питаю, чи не ображається на мене. Може, думає, що це моя вина, що ми не встигли. Може, я той турнікет погано затягнула, або сильно гнали, і його тряхнуло на ямі… Кому така книга потрібна, хто її читатиме? Я повернулася до неї і взяла долоню у свою. — Тобі потрібна, ти прочитаєш. І мені потрібна, я прочитаю. От бачиш, нас уже двоє. Може, у цілому світі хтось іще знайдеться, буде третім, четвертим. Ти не думай про це. Хай який жорстокий до тебе світ, ти не здавайся. Тому що у вас із ним було щось більше, сильніше. І набагато краще. — Того, що у нас було, більше нема. Нічого не лишилося. — Не може такого бути, щоб зовсім нічого. Все одно він у тебе був. — Два місяці всього… Я не знайшлася що сказати. Я її обійняла і подумала, що зараз вибухну від болю. Що ніяка математика не перетворить два місяці на роки, і ніхто, ніякий порадник у світі не зробить так, щоб їхня санітарна машина доїхала швидше.»
greenteenosugar10 июля 2022«. — Просто надрукуй, хай буде книга. — Та ну, ти смієшся. Я там дурниці різні пишу. Ніби він живий, і у нас донечка, і я вагітна другою дитиною. Прошу його то в садочок дитячий подзвонити, то у контору. Нагадую, що треба кран поремонтувати, тече на кухні. Чи розказую, яка сьогодні погода була, що у нас на роботі трапилося. На мамку його жаліюсь, що геть життя не дає. А буває питаю, чи не ображається на мене. Може, думає, що це моя вина, що ми не встигли. Може, я той турнікет погано затягнула, або сильно гнали, і його тряхнуло на ямі… Кому така книга потрібна, хто її читатиме? Я повернулася до неї і взяла долоню у свою. — Тобі потрібна, ти прочитаєш. І мені потрібна, я прочитаю. От бачиш, нас уже двоє. Може, у цілому світі хтось іще знайдеться, буде третім, четвертим. Ти не думай про це. Хай який жорстокий до тебе світ, ти не здавайся. Тому що у вас із ним було щось більше, сильніше. І набагато краще. — Того, що у нас було, більше нема. Нічого не лишилося. — Не може такого бути, щоб зовсім нічого. Все одно він у тебе був. — Два місяці всього… Я не знайшлася що сказати. Я її обійняла і подумала, що зараз вибухну від болю. Що ніяка математика не перетворить два місяці на роки, і ніхто, ніякий порадник у світі не зробить так, щоб їхня санітарна машина доїхала швидше.»
1 понравилось80