Издания и произведения

Дні молодого українського поета Отто фон Ф., студента Літературного інституту в Москві, наповнені безконечними пиятиками з друзями і нестримними сексуальними пригодами. Аж доки однієї суботи звичне «водіння кози» не приводить поета в підземелля московського метро, де він стає свідком жахливого симпозіуму відомих мерців. Відтепер Отто фон Ф. мусить рятувати не лише власне життя від КДБ, а й власний квиток на поїзд, яким має дістатися рідного Києва.

„Московијада“ е постмодернистичка проза, роман на стравот, ужасот и хаосот. Овој роман го отсликува залезот на Советскиот Сојуз, разнобојното подземје на московскиот режим – социјалното, политичкото, полициското, но и уметничкото. Тоа е жестока транзициска гротеска, за смртта на поединецот, за обезвреднувањето на човечноста, за чувството на националната загубеност и преиспитувањето на идентитетот. „Московијада“ е динамична нарација за болката и духовитоста на иста целина, која неизбежно доведува до духовна, етичка и историска катарза - вели издавачот.

«Я прожив у Москві майже два роки, і то було чи не найщасливіші мої часи. Мабуть, саме з цієї причини в моєму романі стільки злості й чорної невдячності. Я досі не знаю, що в ньому більше важіть: втрачені можливості чи здобуті примари».

Впродовж чотирнадцяти років від часу написання (1992) "Московіада" Юрія Андруховича зберігає силу інтелектуальної провокації, в тому числі і щодо стосунків із "братами нашими старшими". Політичні події та розмаїті суспільні трансформації лише актуалізують цю книгу.

Скандальный роман известного украинского писателя, лауреата премии им. Гердера (2001 г.), Юрия Андруховича `Московиада` - один день (но какой!) из жизни поэта Отто фон Ф., студента Литинститута, его забавные и грустные, драматические и гротескные приключения в Москве рубежа 80 - 90-х годов. Реалистические картины московской `перестроечной` жизни перемежаются хмельными и фантасмагорическими похождениями героя.

«Я прожив у Москві майже два роки, і то було чи не найщасливіші мої часи. Мабуть, саме з цієї причини в моєму романі стільки злості й чорної невдячності. Я досі не знаю, що в ньому більше важіть: втрачені можливості чи здобуті примари.»