0 Нехай буде благословенним Той, хто не створив мене жінкою

Надзвичайно цікава робота, що сама собою ставить багато питань.

Одразу мушу сказати, що ніякі аргументи про "застарілість" на мене подіяти не можуть, просто не приймаю їх в корені і не вважаю, що книги, навіть наукові, можуть бути застарілими, і ніби-то в цьому є щось погане.

Метод дослідження відмінності між статями проводиться в рамках характерології, ненародженої науки, разом з фізіогномікою і графологіїєю. Через це хід думки видається дуже незвичним, через це висновки цієї роботи важко сприйняти і оформити. В цій книзі висвітлений нехарактерний для нашого часу погляд на війну статей, можна сказати "новий".

Все починається із пошуку типів Ч і Ж. Це, свого роду, "абсолютний чоловік" та "абсолютна жінка". Кожного разу, перед детальним описом типу, автор нагадує, що в реальності існують лише перехідні форми, тому не треба одразу все сприймати як висловлення про кожного конкретно.

В тому, що стосується чоловічого типу, Вейнінгер, я думаю, потрапив прямо в ціль. З жіночим типом виникли проблемки. Тільки не треба думати, що це звичайне віддзеркалення чоловічого типу (хоча і звучала фраза про жінку як "уособлення матерії"), але краще зрозуміти його можна тільки в контрасті. Разом з тим Вейнінгер дуже близько підійшов до проблеми. Не знаю про попередників, але наступників, які закривають питання як неіснуюче і проголошують повну психологічну однаковість статей, він точно перевершив.

Єврейська тема також взята непогано, хоча слова із суботньої молитви "Нехай буде благословенним Той, хто не створив мене жінкою" чомусь були проігноровані. Ці погляди здались би комусь антисемітськими, і в колі пристойних людей їх не можна би було сьогодні озвучити. Але ознайомитись варто. До речі, на думку Вейнінгера бути семітофілом може тільки справжній арієць.

Висновки цієї роботи би дуже сподобались сучасним феміністками, хоча вони б активно протестували проти методу та теоритичного їх обгрунтування - в кожній жінці ми маємо поважати гіпотетичного чоловіка, як би мало його там не було. І це ніякий не парадокс, це органічний наслідок світогляду автора.

Крім того цілком правдивими виявились і його передбачення про те, що ми вступаємо в жіночу епоху. На жаль.