4

Для мене Василь Шкляр, як Тарантіно, тільки в літературі. Море крові, гори трупів, реальність, що межує з божевіллям. Та тут діло серйозне, бо все основане на подіях, що мали місце в історії українського народу.
Маруся (а насправді Олександра) Соколовська стає на чолі козацького загону. Почала вбивати, бо не мала вибору. Боронили Україну, від тих, хто рятував Україну від українців.
Не зважаючи на вік та стать Марусю поважали, інколи боялися, дехто називав відьмою, а Мирон полюбив її всім серцем. Бо, як не дивно, навіть під час воєнних дій люди закохуються, вінчаються, народжують дітей.
Весь роман, ніби сторінки з підручника історії України, що ожили і вражають своєю правдивістю.
Майже сто років пройшло з того часу, а деякі рядки описують події сьогодення.