3

Марія Матіос тут зовсім не така, як у "Солодкій Дарусі" чи "Москалиці". Це - поток свідомості про кохання, яке дарує крила й від якого перехоплює дихання.
Велике кохання, яке не відпускає. Від якого робиш купу дурниць і вперто цього не визнаєш. Таке буває. Тоді хочеться написати про це, залишити це щемке почуття на папері. І авторка чудово про це пише. Справді, таке буває. Але ці записи здаються настільки інтимними, особистими, що їх, як на мене, не слід комусь показувати. А читання їх здається мені узагалі чимось протизаконним. Бо ж читати чужі листи та щоденники не можна.
Однозначно варто читати, коли "любовь нечаянно нагрянет". А коли відболів - оцінка нейтральна. Як у мене.