4.5

Всі книги про сиріток Бодлерів починаються однаково - погано. Не подумайте - не в тому значенні, що початок нікудишній, а в тому - що життя бідолашних сиріт вкрай безрадісне і сповнене усіляких прикростей, і про це автор дає зрозуміти не лише з перших рядків самої історії, а й зі звернення до читача. У ньому Лемоні Снікет (насправді псевдонім письменника Деніела Хендлера) застерігає читача і радить йому відкласти книгу, якщо він не хоче засмучуватись. Це Лемоні Снікет повторює ще не раз. Не раз він зупиняється описати ті нещастя, які бідним дітям довелось пережити, і яких щораз, то більше. Він співчуває бодлерівським сиротам, але нічого не вдієш, пише він, така вже їх доля. Кінець книг серії "33 нещастя" ("Лихо та й годі" - Навчальна книга - Богдан; "13 придибенцій" - КМ Букс) теж малорадісний. Усього у серії 13 книг. Наскільки я можу судити лише з 4 прочитаних книг, усі вони витримані не лише в одному й тому ж дусі, але й формально мало чим відрізняються. У кожній з 13 книг серії 13 розділів, у кожній на початку звернення до читача, в якому одне й те ж попередження, що це не весела, а дуже і дуже невтішна історія. В кінці кожної книги (хіба що крім останньої) звернення автора до видавця, в якому йдеться про рукопис наступної книги. Самі книги, я б сказала, дещо готичного характеру, зовсім трохи, наскільки взагалі можуть бути готичними дитячі книги. Незвичайні будинки, вежі, бурі, смерті. Навіть прізвища головних героїв, видається, вибрані невипадково - Бодлер, По (містер По - розпорядник заповіту Бодлерів). І, звичайно, граф Олаф - вельми неприємний тип, але з біса хитрий і підступний, який вигадає що-завгодно, вдасться до наймерзенніших вчинків, аби заграбастати спадок сиріток Бодлерів.
Сюжет у книгах (принаймні у перших чотирьох) розгортається приблизно за такою схемою: похмура погода і моторошна місцина, сироти очікують, що містер По передасть їх новому опікуну; різні опікуни з різними дивацтвами, захопленнями і страхами; приємне, непогане або принаймні стерпне проживання під новим дахом; поява замаскованого графа Олафа, у якого талант до маскування, але не настільки, щоб його не впізнали діти, яким, до слова, весь час не вірять, що перед ними той самий граф Олаф, через що (свою невіру) опікунів чекає сумний кінець (висновок: дорослі - ще ті дурні); нові хитрощі графа Олафа, завдяки яким він майже (завжди це "майже") добивається свого; вияви здібностей сиріток Бодлерів; обман графа Олафа викривається, він грозиться, що ще дістанеться до сиріт і їхнього спадку, і йому запросто вдається втекти; нарешті якийсь час все спокійно, з новою книгою починаються нові нещастя сиріток Бодлерів, в яких, звичайно, не обходиться без графа Олафа.
Щодо смерті опікунів не вважаю це спойлером, автор так чи інакше сам це "проспойлерить" прозорим натяком (інколи не одним) ще задовго до нещасного випадку, який насправді не нещасний випадок, а підлаштоване вбивство (а оце вже трохи спойлер). Кумедно, але ситуація з опікунами сиріт нагадує, як "щастило" наглядачам у "Покидьках". Не буду говорити, чи є у серії опікун, що вижив)
Якщо коротко про сюжет: все дуже погано і навіть ще гірше, не читайте ці книги, а якщо все-таки якимсь чином одна з них потрапила вам до рук, відкладіть її негайно!