5

Інколи натрапляєш на невеличку книжку із зовсім традиційним підлітковим сюжетом і, немов на машині часу, потрапляєш у минуле. Я читала цю книгу й згадувала той час, коли сама була 14-літньою стрекозою (власне, українською, бабкою), козою-дерезою. Дивне це почуття - кохання: часом так вдаряє в голову, що відштовхуєш того, кого по-справжньому любиш.
Мене ця книга просто причарувала. З якою милою наївністю автор описує перше почуття, поцілунок, побачення, дружбу двох відчайдушних маленьких лицарів (я вже більш ніж удвічі за них старша, тож можу їх так називати). Не хочеться говорити, що сучасні діти - не такі, як ми, а проте нині у 8 класі хлопці та дівчата переймаються набагато приземленішими проблемами й почуттями.
Мені по-доброму, точнісінько як дитині, сподобався зовсім не Вітька чи Галя, а його винахідливий друг Федько. Оце вже справжній друг, щиросердний, хоробрий оптиміст. Його ні дуеллю, ні дровами, навіть левом - нічим не налякати.
Було справді весело)