3.5

Десь на краю світу в Фінляндії, в маленькому селі поселився Гуннар. Купив млин, обжився, та й став порядкувати. Виявилося, що є в нього особливість - любить повити. Як вовк. Сідає і виє, аж кров леденіє в жилах. І буйний якийсь, легко шаленіє і дурості всякі робить. Це могла би бути історія, як йому вдалося поселитися десь на хуторі і жити собі, одружитися з председатєльшею, народити з нею діток. Але ця історія про те, як воно в житті буває - несприятливий збіг обставин, от лікар спочатку напоїв Гуннара, а потім розсердився і вигнав, а Гуннар виїв півбаночки таблеток заспокійливих, що лікар дав, і став зовсім буйним, а потім потрапив до психушки, де як водиться особливого лікування нема, а справжніх психів повно. І далі як сніжний ком - все більше і більше лих чіплялося до Гуннара, хоча він і не дуже шкідливий був, так, трохи з привітом. То прийшов забирати в банк свої гроші з книжки, які банкір зажав, а його звинуватили в пограбуванні. То хотів змагання подивитися, а тут, як на гріх, до його місця огляду - дзвіниці церковної - дзвонар прийшов, довелося його стукнути і зв’язати, щоб не заважав і допомогу не кликав.

Сумна життєва історія про самотність, нерозуміння, нещасливий збіг обставин.