3

«Письменники про футбол. Літературна збірна України» — збірка оповідань яка вийшла в світ в 2011 році перед чемпіонатом Європи з футболу який мав пройти в Україні в 2012. Тема футболу була актуальною, тому поява цієї збірки не дивує. Авторами оповідань стали відомі українські письменники: Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Макс Кідрук, Андрій Кокотюха, Олександр «Фоззі» Сидоренко та інші.
Розпочинає книгу Андрухович, антологією кар'єри Валерія Лобановського яка мене дуже розізлила, а точніше її кінець де письменник ромірковує про третій злет київського «Динамо»

“Чи був і третій злет? Чи можна стверджувати, що київське «Динамо» 1997–99 років дорівнялося до тих двох команд? Так, були Шовковський і Косовський, Ващук і Головко, Каладзе, Ребров і Шева. Були фантастичні перемоги над «Барсою», втім, дуже занепалою, але все-таки «Барсою» — 3:0 у себе і 4:0 у них. Була перемога над «Реалом» (1999). Але була і приголомшлива, есдеківська поразка від «Юве» — 1:4. Хоч найвищим піком тієї команди була київська нічия з «Баварією» 3:3. Про такі кажуть, що це програна нічия. Але гра «Динамо» була того вечора найкращою за всі останні Лобанові роки. Ні, не було третього злету.”

Як це не було? В тих матчах початку двотисячних я бачив найсильнішу команду яку мала Україна за весь час свого існування. Будучи школярем я жив тими матчами, ті поразки переживав як найбільше горе в житті. Вони закохали мене в цей спорт на все життя. І якби в той зловісний ранок Саша Шовковський прокинувся з тієї ноги, та показав свою звичну гру (я про нічию з Баварією 3:3 ) володіти б нам кубком Чемпіонів.

Нажаль далі (крім короткого автобіографічного оповідання Андрія Бондара) всі оповідання є художніми, чого я аж ніяк не очікував. Є тут і фантастика, і драма, і сатира, але майже всі, чомусь, мають поганий кінець. Хочеться виділити оповідання Винничука «Ті, що стежать за нами» про розстріл львівських симінаристів в 1946 році та Артема Чеха «Останій нокаут» про колишнього покинутого боксера чемпіона який тренував команду дітей-інвалідів. Інші оповідання сподобались менше, але за ці два та антологію від Адруховича (хоч, з її висновками я і не згоден) книгу вже варто прочитати.