4 Онука-мама-бабуся і чотири тітки... отакий майже трилер:)

Абсолютно не дитяча книжка. І нехай нікого не вводить в оману сонячна синьо-жовто-зелено-помаранчева палітурка, на якій зображено дівчинку з левом.
Це серйозна й доволі трагічна історія про психопатологічні взаємини в родині між трьома поколіннями жінок: класичний трикутник "бабуся-мама-онука" + ще по дві тітки з обох боків.
Історія починається похмуро, а закінчується світло - як і належить психотерапевтичним "цілющим" текстам.
Повість має струнку продуману архітектуру, помітно, що це вже зріла пізня річ письменниці.
Образ дитини - насправді дівчинки-підлітка 11-13 років - дозволяє з одного боку, ще гостріше показати неприродність і хворобливість у взаєминах дорослих, з іншого - дає надію на зцілення хоч би частині персонажів, адже дитина по суті єдиний персонаж, що від початку має ресурс на зміну. Дорослі свій потенціал вичерпали й завели взаємини в глухий кут, вони перебувають у стагнації на момент оповіді.
Протуберантний період - дорослішання - стає своєрідним вибухом: "гидке каченятко" перетворюється в лебідку, і сили цього вибуху вистачає, аби трохи допомогти дорослій частині родини переосмислити своє життя.
Якщо чесно, я здивована тим, як правдиво, тонко і реалістично авторка описала хворобливий трикутник - і його руйнування, повернення до нормальних взаємин частини персонажів. Як на психотерапевтичній групі побувала:)
Твір написано 1937 року - вже в розпалі мода на психоаналіз, вже багато тем в літературі пропрацьовано... І все ж повість Л.М.Монгомері стала для мене приємною несподіванкою. Я звикла дивитися на цю письменницю, як на "дитячу", mea culpa, тому була заскочена несподіванкою.
Читати:
- бабусям і тіткам з профілактичною метою;
- молодим родинам - там гарно описано кризу третього року подружжя, а також, що буває, коли сторонні втручаються в життя молодої родини, дрібні проблеми в стосунках вчасно не з'ясовується, є недомовки і замовчування, і непроговорювані образи... коротше - якщо хочете зруйнувати шлюб, вам сюди, хочете зберегти, вам теж сюди;
- татам, що мають доньок молодшого підліткового віку, щоб зрозуміти, що в них у голові;
- панянкам старшого підліткового віку - читати, перечитувати, обговорювати з притомним співрозмовником... вважати цю книжку таким собі щепленням;
- тим, хто мав досвід, подібний до Джейн (слабка надламана мати, холодна владна баба, солодка-лукава тітка, витіснений із життя батько) з терапевтичною метою;
- психологам, особливо сімейним консультантам;
- священикам і катехитам - там гарно описано феномен дитячої релігійності, а також те, як релігія, відвідування храму, читання Св.Письма може бути тортурою, маніпуляцією... і що зробити, щоб так не було.
P.S. А які там котики! В кожній хорошій книжці, особливо цілющій, мають бути котики:)