4

В мене дефіцит слів, аби виразити емоції від книги. Хоча я навіть не можу з ними визначитись вже другий день.
Історія про божевілля чоловіка, який, керуючись власним егоїзмом і бажаннями, додає до своєї колекції метеликів ще одного. Все б нічого, якби цим екземпляром не була зовсім юна дівчина Міранда. Жива, красива, з безліччю планів на майбутнє вона опинилась заточеною в маленькому підвалі, де для неї були створені всі умови проживання. Він не вимагав від неї фізичного контакту, боявся доторкнутись і зробити боляче. Вона була для нього всім, вона – найцінніший екземпляр його колекції. Будь-які її забаганки виконувались враз, і вона могла просити всього, чого забажає. Окрім свободи.
Він не розумів, що кохання не можна купити, що не можна людину примусити відчувати те, чого немає. Це почуття доводить до божевілля і зводить з розуму. Тут кохання – діагноз. Як невиліковна хвороба.

Впродовж всього читання в мене, на відміну від Міранди, надій не було ніяких на її порятунок. Але так само я і подумати не могла, що цей, здавалось би, простий і недалекий Фердинанд може бути настільки хитрим, жорстоким та цинічним.