4

Доволі заворожуюча проза. Читаючи, входиш у медитативний стан інколи я навіть, здається, читала, дрімаючи. Місцями дотепно, місцями абсурдно, місцями навіть захоплююче, хоча в більшості просто пливеш образами, ніби тебе просто за руку веде через хащі свої думок і образів вдумливий Спиридон.
Прослідковувати події складно, чомусь це мені сподобалось - немає причин і мотивів, немає пояснень, є те, що є - люди, місця, картини. Після прочитання залишилось приємне відчуття, як після спіллкування з сумбурною, але ерудованою людиною.