5

Ревнощі до кохання - це як заборона чи ймовірність втрати, - що на кшалт кардамону до кави. Гострійший смак, п'янкішийаромат, і коли звикаєш, важко зректися.
На початку роман здається схожим на безкінечну кількість любовних романів, при чому написаним не сьогодні, а десь на початку минулого сторіччя, або й ще раніше. Але за начебто простими діалогами, переказом подій (іноді дратувало повторення по декілька разів одного й того ж) криється звичайне життя. Так-так просте життя, без будь-яких прикрас, нагнітання атмосфери. Просто одне кохання, хай і нестандартне, все ж таки різниця у 30 років, і перебування Адама у шлюбі на час їх зустрічі. Але це звичайне життя, десь прочитала, що авторка пише продовження цього роману. Навіть не знаю, з одного боку дуже хочеться дізнатись хто з'явиться у Анни, як надалі складуться її стосунки з дітьми та родиною Адама, але дуже боюся щоб це все не стало схожим на "мильну оперу". А то знайдуть її ще одного чоловіка, а то вже буде зайвим. Книжка мабуть скінчилась так як і повинна була, так як і скінчилось їх кохання, бо щасливими бути довгий то не дозволена розкіш.
Чи повірила я героям та сюжету. Так повірила. Життя воно різноманітне. Дивно тільки, що тітка Адама не стала створювати перешкод. Думаю авторка й так написала чималенький роман й не хотіла його переобтяжувати, залишивши багато чого за кадром.
Сумнівалась яку ж оцінку ставити. Остаточною оцінкою буде вища, тому що цей роман заставив мене плакати (у робочий час, коли будь хто може зайти до кабінету), я відчула той розпач і почула той крик, коли Анна все побачили у погляді лікаря.
Дехто закидає, що Анні все дісталось напрочуд легко, як авторка гарно прибрала Анелю зі сцени. То вона ще гарно зробила, бо я вже вигадала її коханця, якого буде відкрито, і її з ганьбою виженуть з сім'ї. Але ж то західна Україна, в крові багатьох тече польська кров. А поляки, то дуже гонорові люди.
Сподобалось музичне оформлення твору. Кожна частина має музичну назва, яка дуже чітко визначає про що в цій частині піде мова. Мріялось, що з часом Анна знову буде грати на фортепіано, але не судилось, то мабуть Еля з Ясею надолужать.
Сподобалась звичайно кава, її було вдосталь на сторінках цього роману, й іноді вона була з кардамоном (це смачно, скоштуйте як-небудь).
Звучить музика …за вікном падає сніг… а на столі дві одна філіжанка кави з кардамоном.

Русский вариант

Дальше...

В начале роман кажется похожим на бесконечное количество любовных романов, причем написанных не сегодня, а еще в начале прошлого века, или еще раньше. Но за простыми диалогами, пересказом событий (иногда раздражало повторение по несколько раз одного и того же) кроется обычную жизнь. Да-да простая жизнь, без каких-либо украшений, нагнетания атмосферы. Просто одна любовь, пусть и нестандартная, все же разница в 30 лет, и пребывание Адама в браке на момент их встречи. Но это обычная жизнь, где-то прочитала, что автор пишет продолжение этого романа. Даже не знаю, с одной стороны очень хочется узнать, кто появится у Анны, как в дальнейшем сложатся ее отношения с детьми и семьей Адама, но очень боюсь, чтобы это все не стало похожим на "мыльную оперу". А то найдут ей еще одного мужа, а это уже будет лишним. Книга, пожалуй, закончилась, как и должна была, как и закончилась их любовь, потому что быть счастливыми долго это не позволительная роскошь.
Поверила ли героям и сюжету. Да поверила. Жизнь она многообразна. Странно только, что тетя Адама не стала создавать препятствий. Думаю, автор и так написала немаленький роман и не хотела его перегружать, оставив многое за кадром.
Сомневалась какую же оценку ставить. Окончательной оценкой будет высшая, так как этот роман заставил меня плакать (в рабочее время, когда любой может зайти в кабинет), я почувствовала то отчаяние и услышала крик, когда Анна все увидели во взгляде врача.
Некоторые говорят, что Анне все досталось на удивление легко, как автор хорошо убрала Анелю со сцены. Так она еще хорошо сделала, потому, что я уже придумала ей любовника, который будет открыт, и ее с позором выгонят из семьи. Но это западная Украина, в крови многих течет польская кровь. А поляки, то очень гордые люди.
Понравилось музыкальное оформление произведения. Каждая часть имеет музыкальное название, которое очень четко определяет о чем в этой части пойдет речь. Мечталось, что со временем Анна снова будет играть на фортепиано, но не суждено, наверное Эля с Ясей наверстают.
Понравился конечно кофе, его было достаточно на страницах этого романа, и иногда он был с кардамоном (это вкусно, попробуйте как-нибудь).
Звучит музыка ... за окном падает снег ... а на столе две одна чашечка кофе с кардамоном