4

Дуже оригінальна драматична розповідь про пана Едварда Попельського. Сюжет із майстерними поворотами, долі персонажів із непересічними колізіями. Роман цікавий, чудова мова твору і перфектний адаптований переклад (особливо відчувається в місцях, де говорять украінці-галичани), але можливо, прочитаний під трішки "не той" настрій.
Отже, головний герой - колишній комісар поліціі Едвард Попельський - особа суперечлива в багатьох аспектах: з одного боку - харизматичний, високоосвічений інтелектуал, що прагне щасливого сімейного життя і професійного визнання та поваги оточення, з іншого - хитрий, меркантильний, мстивий та зарозумілий тип, що вештається по повіях і брудних шинках, не гребує шантажем та підкупом у досягненні мети. Має необережність закохатись в колишню ученицю-красуню, при тому, що в нього самого явно закохана кузина, що веде іхнє спільне господарство. Інші- Бекерський, Буйко, Байдик - персони теж не обділені інтелектом, але збоченці рідкісного розливу. Мені особливо сподобались описи героів - чіткі, докладні, колоритні - дають можливість уявити людей до найменших дрібниць. Та й жінки досить типажні. От про кого хотілось прочитати більше, так це про судмедексперта і практикуючого лікаря-венеролога Підгірного. А ще прекрасно передана атмосфера Львова кінця 20-х.
Підсумовуючи, достойний зразок сучасноі літератури, відвертий детектив у стилі "нуар", в моєму розумінні, із брутальними, брудними сценами і філософськими математичними роздумами (які я, особа, що з цифрами не дружить, майже не зрозуміла, але враження від роману формули і розрахунки зовсім не зіпсували). А ще вкотре зробила висновок, геніальний розум - швидше прокляття, ніж дар, особливо в поєднанні із жорстоким характером і психологічними проблемами, що тягнуться з глибокого дитинства і поєднуються із хворобливою уявою.
А ще, один із поліціянтів має моє прізвище;)))