5

Після прочитання "Століття Якова" в списку моїх улюблених авторів тепер буде Володимир Лис :)
Просто захопилась його манерою писання. Особливо приваблює вживання західно-польського діалекту, який і досі активно використовується в глибинках західної України.
Щодо історії столітнього дідуся Якова так це взагалі неймовірна річ! Я ніколи б не подумала, що сто років нелегкого, насиченого буремними воєнними і повоєнними подіями життя можна викласти лише на, приблизно, трьох сотнях сторінок.
В ній є багато простого життя, сільських буднів, кохання, а найголовніше - роздумів.
Мене дідусь Яків не відпускав цілих чотири дні :) Я або читала, або "переварювала" прочитане.
В книзі не приховуються емоції. Сцени любощів там по-українськи пристрасні, що надає ще більшого колориту цьому роману.
Книга стала для мене особливою. Так наче б сиділа і слухала старенького дідуся, якому так треба виговоритися. І стільки суму було, стільки горя!
Невже можна стільки пережити? Яку ж це треба мати снагу до життя? Яку любов плекати в серці щоб не дивлячись ні на що, все ж дожити до ста?
"Століття Якова" - це книга справжня до останнього слова! Книга для тих, хто прагне мудрості не теоретичної, а мудрості прожитої століття.