Больше рецензий

ludas1989

Эксперт

Книжковий співчарник

28 сентября 2023 г. 21:44

322

3.5 Не для дітей

В першу чергу варто відмітити, що обкладинка досить оманлива. Головній героїні 14-15 років по сюжету і книга дуже змістовна. Для мене (33 роки) було важко вкладати все це в голову за короткий строк. Автор підійшов до трактування досить точно і детально, з прикладами. Самі теорії та історія філософії зрозумілі, без проблем. Але ж у книзі стільки зав'язано з сюжетом та персонажами, що мій мозок розриває від подій, можливих деталей, які я не помітила чи загальна картина, яка до кінця не закрита в моїй уяві.

"Ніколи не буде жодної "країни щастя", бо люди завжди створюватимуть собі нові проблеми і боротимуться з ними."

Якщо вже говорити про приналежність до певного жанру, то я не зможу його ідентифікувати, бо тут були різні і жанри і стилі написання. Тому можна заплутатися. В один момент відчувалось, як психологічний трилер, в інший ретелінг, або магічний реалізм.

Для мене стало відкриттям, що Платон був прихильником фемінізму, можливо один з перших


"Платон був переконаний, що жінки, котрі одержали однакову з чоловіками освіту, звільнені від хатніх обов'язків та обов'язків доглядати за дітьми, володіють СИЛОЮ розуму не гіршою від чоловіків."

А Аристотель заядлим сексистом


"Аристотель вважав, що жінці "чогось бракує", що вона неповноцінна людина. Під час акту запліднення жінка пасивна, вона "бере", тоді як чоловік активний і "дає"."

Історично філософія перетиналась з релігією. І раніше я б сказала, що вони не сумісні. Тим не менш, багато чого я змогла переосмислити. Я розумію, чого не могла бути в релігії, бо догмат - це не про мене, я все намагалася осмислити зрозуміти сама і багато чого не є логічним.

"Філософ усвідомлює, як багато він не розуміє. І це мучить його. У цьому він розумніший від усіх, хто вихваляється своїми знаннями, а насправді не знає нічого. Розумніший той, хто знає, чого він не знає, — так кажу я. Сократ же говорив, що він знає лише одне — те, що він нічого не знає."

Фінал історії Софії та її вчителя філософії мені так нагадав "Vita Nostra" Марини та Сергія Дяченків. Можливо тільки мені, але це було так логічно.


"Однак той, хто витягнув життя, мусить витягнути і смерть. Бо в кінці життя завжди стоїть смерть."

P.S. в мене склалося враження, що у автора було на меті прорекламувати ООН. По його версії, прям святі люди.