5

Дуже сподобалась поема "Ізольда Білорука", оскільки я дуже люблю легенди про короля Артура та його лицарство. Проте ця поема показує, що одна дівчина не зможе замінити іншу, навіть прибравши її вроду, бо душу замінити не можна. Дуже сильний твір.
Слухала "Касандру" у виконанні Ади Роговцевої. Надто довга, і, на мій погляд, складна. Тут, мабуть, перше треба познайомитись із самою історією Касандри, може, прочитати твори за трагіками античними...проте доля цієї жінки вражає. Все ж таки її трагічність відбиває мислення різних епох. В античності вважали, що людина пікоряється тільки Мойрі, тобто долі. І змінити її не можна, треба коритись, і тільки боги можуть допомогти. Трагізм Касандри в тому, що вона моєе передбачити майбутнє, та от на лихо, віщує лише погане. І люди, які є навколо неї, вони знають про те, що це неминуче, і проклинають її, називаючи "віщункою недолі", вважаючи, що вона не передбачує, а накликає подіїї. У Лесі Українки це пророчиця, яка говорить правду, але не таку, яку чекають люди. Сама Касандра у авторки не знає, чи це дар і вона бачить майбутнє, чи це дар і вона проклинає. Від цього вона сприймає свої здібності як кару. ....на мою думку, якби автор писала це зараз, або якби зараз написати Касандру, то це був би твір про дівчину, яка змінює пророцтво, бо знає, що долю людина сама собі обирає...такий наш вік.
Для мене Леся Українка чи не єдиний письменник, з яким я не можу погодитись і якого не відчуваю.. дуже важко її зрозуміти і оцінити належним чином. Можливо, необхідно мати досвід і роки, щоб зрозуміти її...
Дивно, коли читаєш її твори, то виникають власні думки...які розходяться зовсім на різні площини, коли читаєш криичний матеріал літературознавців..