5 Спойлер дуже Сподобалась.

«Читець у ранковому експресі» Жан-Поль Дідьєлоран . 208 с.

Цю книгу можна прочитати за день, я впоралася - за два)
Спочатку читається трохи важкувато, але згодом все стає ясніше і цікавіше, як і життя головного героя, що потроху налагоджується.
Автор дуже вдало передає атмосферу робочого місця героїв та їх щоденних ритуалів, вживаючи багато епітетів та метафор, а ще, певно ніхто так поетично не описував такі на перший погляд непривабливі місця, (спойлер) як громадські туалети...
До чого тут вони, виникає питання, коли книга називається "Читець у ранковому експресі"?
Й справді спершу ми знайомимося з Гіленом, що зовсім не соромиться читати в голос поодинокі аркуші, врятовані з різних книг, у вагоні поїзда (я б соромилася), ба навіть згодом знаходить собі вдячну публіку та оплески на уривки якихось історій...
Знайомимось з його друзями, їх нелегкою долею, його не любимою роботою та машинерією, яка виступає як жива особистість із своїми примхами...
А потім він знаходить флешку в поїзді, і тепер може читати лише ці - так гарно написані документи - сповідь невідомої дівчини, що ґарує своє життя на невдячній, не престижній роботі... І звичайно в нього ж виникає бажання її знайти...
Загалом книга мені сподобалося, але якось мало, тільки ввійшла в кураж, як вона вже й закінчилася... та вона залишила по собі приємний відбиток...
«Життя стає набагато привабливішим і не таким нестерпним, коли його можна розділити із коханою людиною...»
А ви читали цю книгу, які ваші враження? Діліться в коментарях)