4

Ох цей Квітка, ну дууже засолодив, аж занадто.
Сучасному читачеві хочеться постійно фейспалмити, серйозно. Особливо на останніх сторінках. Це ж треба: ти любиш чоловіка, він тебе любить, але ти відмовляєшся виходити за нього заміж, тому що він пан, а ти - ні. Відмовляєшся від багатства, положення і так далі, і тому подібне, щоб не робити нещасним коханого чоловіка.
Але якщо спробувати уявити старосвітське суспільство з чітким соціальним поділом, якщо уявити, як будуть клювати нещасну мужичку в панському колі, як чоловік буде соромитися власного тестя або ж буде змушений порвати усі зв`язки, а тоді люди все одно чесатимуть язики з приводу них, їхніх дітей, ще чогось... Це потрібно, певно, дуже сильно, справді щиро любити, щоб відмовитися від чоловіка, положення, заради його - коханого - щастя.
Але це ситуація безвихідна. Особливо якщо обоє так кохають одне одного. І разом їм щастя немає, і окремо. Галочка затухла з печалю, як свічечка, а в альтернативній кінцівці розповідається, як шукав собі смерті Семен.
Шкода, що любов не змогла подолати соціальні перепони :(