5

Бути людиною - це більше, ніж бути юдеєм або мусульманином, католиком чи православним.
⠀

Перед вами абсолютно гіпнотична книга про…книгу! В центрі цієї історії реально існуюча Сараєвська Агада – ціннісний манускрипт, створений в середньовіччі, приблизно в 15 ст. саме накволо цієї книги зачаровуюче сплітається структурна сітка роману. Знаєте, я навіть намалювала собі схему усіх сюжетних ліній, щоб не заплутатися. Нарахувала цілих 6!
⠀
Отже. Сараєво, 1996 рік. Саме туди прибуває Ханна Гіт, дівчина, що має дуже незвичну професію – вона консерватор книжок, її задача - максимальне збереження книжок для їх подальшого безпечного використання й вивчення. Вона має законсервувати Агаду, яку на початку облоги Сараєва у 1992 році, коли музеї та бібліотеки потрапили під обстріл, неймовірним чином врятував Озрен Караман - бібліотекар Сараєвського музею. Під час роботи над книгою Ханна знаходить декілька цікавинок: крильце якоїсь комахи, світлу волосинку, відсутність срібних застібок, які, імовірно, колись мали бути на книжці, а ще незвичну пляму. Звідси починається найцікавіше, адже далі роман обростає новими відомостями про книгу та людьми різного соціального статусу, національності та віросповідання, з різних точок на карті та навіть з різних часів: тут і Сараєво під час Другої світової війни, і Відень 19 ст., і Венеція 17 ст., і Севілья 15 ст. Усі ці місця та герої приклали руку до створення та життя Агади, усі розкривають її історію й розказують, хто творив книгу, як вона подорожувала світом, як пережила всі ці століття. І, звичайно, дають відповіді на походження тих самих цікавинок, знайдених Ханною.
Таким чином до Агади, її створення та історії долучитися люди різних культур, релігій, люди різних часів. Усе це перегукується, звичайно, з особистими проблемами та трагедіями. І вся історія цієї книги, те, що вона дожила до наших днів, була низкою дивовижних збігів. А що може бути дивовжнішим за саме життя?!
⠀
Як я вже казала на початку, Агада реально існує, проте її історію авторка (до речі, лавреатка Пулітцера!) доповнила й дещо художньо обробила. Саме тому цікавою є післямова, в якій вона пояснює, як виникла ідея написання роману про Сараєвську Агаду, які саме моменти її історії в романі реальні, а які – художня вигадка чи припущення.
⠀
Роман, як на мене, вийшов дуже кінематографічним. Я б з задоволенням подивилася його екранізацію. Сподіваюсь, хтось колись її таки зніме.