5

Ще зі шкільної літератури пригадую, що серед суцільних депресивних творів, де одна безпросвітна туга і безнадія, романи Івана Багряного були як яскравий промінчик світла. Його герої - люди зі складною долею, які змогли подолати труднощі та вийти переможцями. А ще книжка - як щеплення-нагадування, про країну, яку "ми втратили". Про зворотній бік країни розвинутого соціалізму, де всі жили щасливо і радісно, про сотні тисяч закатованих в застінках НКВС українців, розкуркулених і вивезених далеко від рідних місць, про ув'язнених в таборах. Про те, що ніколи знову не має повторитися те, що було описане тут.

Григорія Многогрішного, якого звинуватили в якихось надуманих гріхах і два роки молотили по застінках НКВС, нарешті везуть на каторгу. Стережуть як зіницю ока, перевіряючи на кожній найкоротшій зупинці, чи є він у своєму вагоні. І все ж не вберегли. Утік десь в Сибіру, в тайзі непрохідній. І був би згинув, якби не зустрів земляків, українців, які давно вже поселилися тут, порядкують, полюють на диких звірів і почувають себе тут справжніми господарями. Старий Сірко з дружиною і діти їхні - син Гриць і дочка Наталка. Прийняли вони його до себе як рідного сина і не дошукувалися, що то за один, де взявся і чому блукав по тайзі напівголий і виснажений. Батькам він став сином, Наталці і Грицю за брата.

Дуже цікаво показаний побут. Що Сірки, хоч і далеко від батьківщини, не втратили свою ідентичність. Вони розмовляють українською, дотримуються всіх звичаїв, українська хата, білена і помальована. Почувають себе впевнено, господарями. Вміло полюють, знають, як зловити різного звіра, ставлять пастки і вся тайга на багато сотень кілометрів навколо - це їхні володіння. Вміють і тигра живцем зловити і продати його за великі гроші.

Григорій відтанув душею, заспокоївся, відійшов від катувань і етапування на каторгу. Йому цікаво і весело бути з Грицем, його бентежить Наталка, її безстрашність і краса. Але він не наважується зачепити її і зізнатися у своїх почуттях. Та раптом він зустрічає людей з минулого і розуміє, що або він має подолати звіра, або звір з'їсть його. Розкривати, чим завершилася справа, не буду. Але ця книжка - одна з найкращих і найулюбленіших з тих, що ми читали в школі. Перечитаю ще колись.