Насолоджуйся й даруй насолоду,
не заподіюючи зла ні собі, ні іншим, -
Ось у цьому, на мою думку, полягає вся мораль...

Шамфор

Французький філософ Мішель Онфре вірить у філософське життя і практикує його. Для нього неприйнятним і безглуздим є уявлення про філософію як професію, скажімо, з дев'ятої години ранку до п'ятої вечора, після чого можна спокійно зняти із себе мантію філософа і розслабитися, забувши на деякий час про всі проповідувані діалектичні конструкції та метафізичні концепти. Це легко зробити, якщо ці позаземні ідеї ніяк не стосуються тебе особисто. Натомість у традиції від досократиків до лівих ніцшеанців активне життя й утверджували на думка для мислителя, чоловіка чи жінки, становлять одне ціле. Тут філософствують життям, молотом, тілом, особистим прикладом. Відтак уонституюються й місця філософії: це не обов'язково бібліотека чи кафедра, з якої нібито ллються промені "істини", а й, щобільше, трапезний стіл, ліжко, вулиця, завод, художня майстерня, барикада...
Хай це не так велично і піднесено порівняно з грандіозними соборами метафізики, попід високим куполом яких ширяють аватари абсолютного духу, але, як зазначає на сторінках цього "Трактату" Онфре, в цих місцях принаймні можна жити людям...Ми можемо уявити собі спосіб життя античного філософа, наприклад, життя епікурейське, скромне, але безмежно радісне, натомість неможливо уявити "канівський" чи "гегельянський" спосіб життя...
І сьогодні філософія охоплена цими двома традиціями - спорідненість по екзистенціальній лінії та спорідненість по лінії кабінету. Філософи першого типу думають про особисте спасінняі прагнуть до перетворення свого життя, що виходить за межі неповноцінного життя більшості. Вони залишаються філософами 24 години на добу і прагнуть, щоб їхні дії збігалися з їхніми словами. Філософи другого типу думають за іншого, за інших, за світ, і геть не обов'язково застосовують до себе власні висновки, з превеликою спритністю повчаючи всю планету". - Онфре М. Несчастья (и величие) философии.

Тож кожен свій філософський твір Мішель Онфре (народився 1-го січня 1959-го року) розпочинає з автобіографічної передмови. Він не боїться розповідати про себе, про свої "занадто людські" недоліки чи пристрасті, пригоди чи поневіряння, трагедії та радощі. Його видавець якось зізнався, що не зустрічав ще такого гордого й упертого чоловіка, що послідовно обстоює - і в філософії, безперечно, - не перериває зв'язок зі своїм "пролетарським" дитинством (син бідного робітника-селянина і домогосподарки) в провінційному містечку Аржантан на північному заході Франції; зі своєю безрадісною юністю, коли мати віддаляється від сина, віддавши його на навчання до католицького притулку на кілька років; із працею і бунтом на місцевій сироварні, з якої жило містечко, а патрон фабрики контролював повсякденне життя мало не всіх робітників; ; зі своїм раптовим і доленосним захопленням філософією та книгами в старших класах; із захистом дисертації з німецького атеїзму при Політико-юридичному центрі університету міста Кан (Caen); зі страшною хворобою - рак - у його дівчини; з нетрадиційним викладанням філософії старшокурсникам у технічному ліцеї Канал протягом близько двадцяти років (1983-2002); із мало не смертельним серцевим нападом у 28-ім років; зі створенням із друзями та колегами (після великого успіху його книг, які він переважно публікує у видавництві "Грасе") так званого Народного університету Кана, безкоштовного і відкритого для всіх охочих (2002); із підтримкою молодого радикального політика Олів'є Безансено на президентських виборах 2007-го року; із зустріччю та відомою конфронтацію з Ніколя Саркозі, перш ніж той став Президентом Франції; зі своїми численними подорожами та мандрівками...
Власне, такий автобіографічний підхід зумовлює розуміння самої філософії.
Займаючи позицію вільнодумця, Мішель Онфре, - яка до речі є доволі близькою до крайньої позиції - атеїзму, він несправедливо критикував і Бога, Ісуса Христа і християнську Церкву, і саме християнство та й інші релігії...Сама Франція, так само як Чехія, яка ніби трішки піднімається в релігійному плані є дуже антирелігійним та, як пишуть, - атеїстичними країнами: де до речі було винайдено вчення утопічного соціалізму, був Вольтер та інші безбожники...