5

Беккетівщина! Красота, нічого не скажеш. Прикольно було постфактум почитати про тлумачення «В ожидании Годо». Іспісалі тонни бумаги, а висновок з цієї гори навколонаукової макулатури можна зробити один: не лізь інтепретувати автора. Треба або вивчати автора, як прискіпливий біограф чи навіть домашній психіатр, вишукувати в ньому невисловлені бажання і комплекси, або займатися літературною статистикою – підраховувати кількість слів і фіксувати авторські улюблені образи, або – що продуктивніше – ділитися власними суб'єктивними враження від твору. Цим ми і займаємося на буквормі. А то напишуть кандидатську про те, що під Годо Беккет, звісно, мав на увазі Бога (God), а потім сам Беккет втомлено каже – та який Бог? Я писав п'єсу французькою, чого б це я викручував англійське слово.

На прикладе Беккета стає зрозуміліше, що таке творчість взагалі. Це коли ти пишеш так і те, що і як тобі на думку спадає. Інколи, звісно, у влучний, як тобі здається момент, вставляючи свідомо певні ідейні речі. Але марно шукати, де саме ідеї, а де просто автору захотілося пошаліть. Інша справа – поділитися, де саме ТИ побачив якусь глибоку ідею, про яку автор, скоріше за все, і не здогадувався. Книжка – це не філософська робота, чорт забирай. Це запрошення подумати і попереживати.

бкврм