3

Що я думаю про цю поему? У мене виникло таке відчуття, неначе автор писав, писав, а потім щось передумав, відмовився від попередньої ідеї й почав писати інше, і тому вийшло казна-що. Це аж випирає наверх, аж кричить тобі в очі: "НАВІЩО ВСЯ ЦЯ... хм... НАВІЩО ВЕСЬ ТОЙ ЕКШН НА ПОЧАТКУ?!" Так круто починалось, а потім сюжет пішов коту під хвіст, ні - зістрибнув з обрива на дно Маріанської впадини

Сама ідея показати погане становище панівних класів, не лише простолюдину чудова. Це надало поемі кричущої соціально-економічної спрямованості, яку,проте, Некрасову не вдалось повністю розкрити й розвинути як реалісту. Не знаю, може, він злякався за свою долю, адже взяв аж занадто високо (аж на самого царя!), але, чуваче, якщо ти так злякався, що твір виглядатиме занадто антиімперським, зобрази царя також жертвою, а то просто... Просто це не вихід - зістрибнути на філософську платформу. Нею мало лише все закінчитись, але щоб витратити на неї аж півтвору! Крім того, ті епілоги мені зовсім не зрозумілі. До чого вони? Ця купа невикористаного матеріалу настільки тхне, що аж блювати хочеться.

На початку твору здавалося, що ті сім мужиків будуть мандрувати по "Русі" й шукати правди, будуть опитувати кожного, за кого кожен з них сперечався, навіть царя. Можливо, це не виглядало б реалістично, але сам твір почався фактично з нереалістичного - скатертини-самобранки. Думаю, що якби додали ще шапку-невидимку, летючий килим чи чарівну паличку, то нічого б не змінилось, але це б водночас дозволило ідеально подати поему, показати деякі вірування й тим зберегти "мужицький" дух. Тоді б твір чимось нагадував Данте, але... Маємо те, що маємо.