5

Історія IKEA - це історія того, як один неосвічений (за все життя не прочитав жодної книги) алкоголік, вихований дідом-антисемітом та бабунею, що захоплювалася Гітлером, змінив споживацький світ

І якщо ви думаєте, що я зараз десь схибила чи перегнула палку, то навіть не сподівайтеся. Все це й навіть більше мало місце у житті Інгвара Кампрада, батька й творця IKEA, який звісно що був набагато більше, аніж просто неосвіченим алкоголіком, якому його націстькофілійна молодість тричі вилазила боком і нагадувала про себе шкандалями по всьому світу.

У принципі, книгу можна було закінчувати вже після згадки про його перші зароблені гроші. Інгвару було 5 (прописом: п'ять) років, коли він куплені гуртом сірники продав родичам поштучно і таким чином заробив утричі більше, аніж витратив на коробок. Все. Коли п'ятирічна дитина примудряється заробити на сірниках, то сумнивів, що з неї виросте явно не доктор філософії, навіть не виникає.

Але книгу на цьому не закінчили, а тільки почали і це добре. Бо далі було ще цікавіше. Про "торгуйся або вмри", про те, чому в меблів в IKEA виключно назви, а не артикули із цифрами, про те, як IKEA взагалі стала саме ікеєю з великих літер, і що було спочатку, і чому пощастило Польщі. Про те, як компанія, що продавала товари поштою, перетворилась на компанію, де керує правило десяти хотдогів та басейна із пластиковими кульками, і що таке "випробування індичкою", і чому про рашу Інгвар казав "ніколи знову!", але його зуміли вмовити зробити це ще раз.

Цінність таких книг - саме у історії. Історії компанії, історії її творця та навіть історії Европи (наприклад, із подивом прочитала про самий-самий початок компанії, коли сам Інгвар із дружиною та другом ночами ледь встигали різати тканину на дивани, адже їх розмітали із шаленою швидкістю, і все б було нічого, але це було у самий розпал Другої світової. Якось мені у голові не зразу це склалося - навколо війна, а в них дивани скуповують як в останній раз О_о).