4.5 "... я показав би їй справжнього мужчину, ми сотворили б любовне дерево, ми виросли б аж до неба, я дер би її, як мавпа папір, з ким вона зараз, хто їй цілує пальці?"

Ту цитату я вибрала недаремно - по ній можна моментально зчитати і вхопити настрій роману. А як же смачно він написаний, амінь! 

Якщо ви думаєте, що українці не можуть творити таку літературу, де кожен абзац можна розбирати на складники, копаючись у алюзіях, посиланнях, натяках і метафорах, то Андрухович покаже вам кузькіну мать. Провокативний роман для "закальонних духом", яких не лякають неоднозначність на пару з міцним слівцем.

Про "Рекреації" марно щось говорити - їх треба просто прочитати. Чотири друга-поета, жінка одного із них, які їдуть на Свято Воскресаючого Духа (чи ДухА, бо ніхто не може вирішити, як правильно) у Чортопіль (думаю, назва підібрана не просто так). А далі починається чистої води шаленство, безкінечна попойка, море дотепності і фестивального похмілля.

Тут навіть немає сюжету як такого, а тільки опис подій одного дня і однієї ночі. Зате скільки там всього відбувається - справжня буфонада, каламбур, гротеск і карнавал!

Цей роман дебютний у Андруховича - чудовий початок знайомства з його прозовим наробком. Спочатку він здався мені дійсно дивним, але через два дні після прочитання я все-таки підсумувала - "Рекреації" дивакуваті, так, та це не відміняє їхньої геніальності. 

До речі, в цьому романі Андрухович згадує самого себе - цікавий прийом, імхо, і виглядає це у контексті "Рекреацій" настільки органічно, що слина тече.

Якби можна було вліпити "Рекреаціям" 10, я б поставила 100. Серйозно, я у повному захваті! І ви теж читайте, а то чо одна я така захвачена??!