Больше рецензий

6 сентября 2019 г. 22:34

2K

5

Скажу сразу, язык и юмор книги мне очень понравился. Книга вообще из тех, что мне больше всего близки — то есть направлена на ощущение мира, а не на его понимание.
Главные герои, не вполне понимая где они, что делают и куда идут, отправляются на поиски своего друга, дабы сообщить ему о смерти отчима. Они при этом не столько теряют понимание реальности из-за того что перманентно пьют и иногда под кайфом, сколько они перманентно пьют и иногда под кайфом из-за того, что ничего не понимают. Что делать, как двигаться в направлении взрослой успешной жизни, существует ли такое направление(да и эта взрослая жизнь) в принципе — ответы отсутствуют, вопросы висят в воздухе, и давят своей не сформулированной тяжестью молодежь. Вообще с такими вопросами идут к родителям, и у героев, в принципе, даже есть родители, но вот беда — они, родители эти, в данный момент — в 93-ом — находятся в таком же столкновении с никогда ранее невиданным форматом реальности, как и их дети, и помочь им не чем не могут.
Мир с его красотой так или иначе все равно пробивается в кадр, красота рождается в закатных лучах солнца над железнодорожными путями, в ретро музыке на виниле посреди вокзала, в течении реки и зелени леса. Есть такая штука, что как бы хреново ни было, а особенно, когда хреново, замечаешь такие кусочки реальности, обычные вроде кусочки, но по своему прекрасные.

Ми підходимо до нього, він нам далі усміхається, хоча, може, він насправді й не нам усміхається, ну, та все одно приємно, що не кажіть, ми сідаємо поруч і слухаємо його жорстке, подерте й потріпане вінілове ретро, Собака теж усміхається й узагалі розпускає соплі. І я так собі думаю: ось і дембелі, і помаранчеві мужики, і мокрі дерева, і холодні потоки— у всьому цьому нібито нічого й немає, ну, нормальні мужики, нормальні дембелі, потоки нормальні, але водночас я сиджу зараз тут, на цьому вокзалі, поряд із незнайомим мені інвалідом, слухаю г*вняне, у принципі, ретро, але є в цьому щось правильне, саме так усе й має бути, і вилучи звідси зараз потоки чи вилучи звідси помаранчевих мужиків— усе відразу зникне, радість і спокій тримаються саме на великому логічному поєднанні тисячі нікому не потрібних, аномальних шизофренічних штук, які, сполучившись у щось єдине, дають тобі, урешті-решт, повне уявлення про те, що таке щастя, що таке життя і головне— що таке смерть.

Прочитано в рамках Новогоднего Флешмоба 2019, Спасибо за рекомендацию tavyka .