3.5

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» - наглядний приклад того, як людину може звести з розуму жорстокий світ, його несправедливість. У творі змальовані досить жорсткі реалії життя: залежність людини від свого майна, проблеми з алкоголем, суперечки у сім’ї. Зараз, згадуючи сюжет, можна на пальцях порахувати позитивні моменти у житті головного героя – Чіпки Варениченка. Мабуть, на нього впали усі біді світу за раз, та як звичайна людина, він цього не витримав, схилився перед тяжкими випробуваннями життя.
Я мушу сказати, що твір читати дуже складно, не тільки через важкий психологічний тягар, а також через велику кількість зайвого тексту, який ускладнює сюжет та відволікає від основної лінії. Не дарма його називають «будинком із багатьма прибудовами і надбудовами». Саме для мене це єдиний, але досить великий мінус.
Щодо сюжету – він дуже цікавий та оригінальний, принаймні в українській літературі. Було цікаво спостерігати за життям Чіпки, за його підйомами та падіннями, за його постійно змінним оточенням та відношенням до матері. Нам показали чоловіка, який мав шанс виправити своє життя, та навіть скористався їм, але потім, через п’янство та свою дурість, знову все зіпсував. Нам показали зломлену людину, яка втомилася від несправедливості та горіла думками про помсту.
Як людина Чіпка мені не симпатизував, на відміну від його матері – Мотрі. Іноді мені здавалося, ніби автор навмисне знущається над цією жінкою. Я ніколи так сильно не жаліла літературного героя, саме на Мотрю випав найбільший тягар, який вона мусила нести, стиснувши зуби.
Навіть майже знаючи сюжет мені було цікаво читати, а особливо спостерігати за становленням Чіпки як злодія. А під час розв’язки твору в мене мурашки побігли по шкірі.
Рекомендую почитати тим, хто не боїться взятися за складний текст. Він не дуже динамічний, але є багато філософських роздумів над життям. 7/10