Издания и произведения

Раман аднаго з найбуйнейшых польскіх аўтараў ХХ ст. Вітальда Гамбровіча, поўны чорнага гумару, працягвае камедыйныя традыцыі вялікіх майстроў мінуўшчыны Рабле, Сэрвантэса, Філдынга. Правакацыйны стыль, парадаксальная будова твору і абсурднасць яго сітуацый не замінаюць аўтару глыбока даследаваць такія вечныя тэмы, як узаемаадносіны маладосці і даросласці, сталасці і недаспеласці, уплыў на чалавека культуры і дачыненняў з іншымі, свабода асобы і яе залежнасць ад чужой думкі...

Роман "Фердидурке" видатного польського письменника Вітольда Ґомбровича (1904 - 1969) - іскрометна й захоплююча мандрівка у світ людських стереотипів, - на думку більшості критиків, є центральним твором польської літератури ХХ століття. Провокативно - аванґардистський, балаганно - кабаретовий, пародійно-ґротесковий, іронічно-скептичний, стилістично-розмаїтий, цей твір демонструє вічну дисгармонію існування людини, котра повсякчас перебуває в пошуках власної автентичної форми. Тридцятилітній письменник - початківець перетворюється на школяра, страждає, закохується, сміється, розчаровується, кипить, потерпає і втікає, втікає. Втікає від людей…

"Я старался показать, что последней инстанцией для человека является человек, а не какая-либо абсолютная ценность, и я пытался достичь этого самого трудного царства влюбленной в себя незрелости, где создается наша неофициальная и даже нелегальная мифология. Я подчеркнул мощь репрессивных сих, скрытых в человечестве, и поэзию насилия, поднимаемого низшим против высшего". (Витольд Гомбрович)

«Фердидурка» – чтение захватывающее, но не простое. Это и философская повесть, и гротеск, и литературное эссе, и лирическая исповедь, изрядно приправленная сарказмом и самоиронией, – единственной, пожалуй, надежной интеллектуальной защитой души в век безудержного прогресса всего и вся. Но, конечно же, «Фердидурка» – это прежде всего настоящая литература. «Я старался показать, что последней инстанцией для человека является человек, а не какая-либо абсолютная ценность, и я пытался достичь этого самого трудного царства влюбленной в себя незрелости, где создается наша неофициальная и даже нелегальная мифология. Я подчеркнул мощь репрессивных…

Traf zdarzył, że z frazą Gombrowicza spotykam się od dzieciństwa. Ślub - moje ukochane przedstawienie Starego Teatru w reżyserii Jerzego Jarockiego, na którym się wychowałem, wielokrotne inscenizacje Iwony, księżniczki Burgunda mojego taty, czy w końcu Trans-Atlantyk, którego fragmenty dały mi pierwsze sukcesy aktorskie na konkursach recytatorskich. Posłuchajcie Państwo, jaką ta fraza sprawia mi radość do dziś. Mam nadzieję, że Ferdydurke przypadnie Państwu do gustu! (Maciej Stuhr) Zachwyca czy nie zachwyca? Ferdydurke w wykonaniu Macieja Stuhra absolutnie olśniewa!