Як я руйнувала імперію

Мені повість і її герої були близькими, аж рідними, бо нагадали власне дитинство: село, канікули в бабусі, розмови на літній кухні чи на лавиці, як форма патріотичного виховання молоді... аж ось - День незалежності України. Як сьогодні пам'ятаю, що ми з мамою йдемо Хрещатиком, а над міськрадою майорить синьо-жовтий стяг, а то 1990 рік. Наш прапор - прапор України! Вперше чую "Боже Великий, єдиний..." і "Ще не вмерла України...", вчу на пам'ять. Це наші нові славні. Ми вже не будемо піонерами. Патріотичний запал горить у серці - аж з вух лізе... Ця повість - здається, перша спроба в українській дитячі літературі осмислити події, що сталися чверть століття тому. І якщо для мене та мого покоління - це те, що я пам'ятаю, особиста історія. То для покоління моїх племінників і похресників -…

Незалежність здобувалася не лише у політичних кругах та громадських рухах. Її виплекували і діти, які, хай примітивними, але ж для їхнього ствердження і для ствердження держави настільки дієвими способами. Повість розповідає історію київської школярки, яка, приїхавши у гості до бабусі на Буковину, стає не тільки свідком, але й безпосереднім учасником переломних в історії України подій.

Перевод

Независимость добывается не только в политических кругах и общественных движениях. Ее лееют и дети, которые, пусть и примитивными, но какими же действенными для утверждения себя и государства способами. Повесть о киевской школьнице, приехавшей в гости к бабушке на Буковину, и ставшей не только свидетелем, но и непосредственным участником переломных в истории Украины событий.

ВІТЕР ЗМІН ГУДІВ НАД НАШИМИ ГОЛОВАМИ

Книгу купляю в подарунок. Вибір великий, але я заздалегідь вирішила, що придбаю саме цю. Ходжу по крамницях. На третій день мені щастить. Безкрає українське поле на обкладинці милує око. Приходжу додому і не можу відмовитися, зразу починаю читати. Вся книга просякнута неперевершеною атмосферою Західної України. Герої дуже милі, прості і такі знайомі: Школярка Яринка. Приїхала з Києва на літні канікули до бабусі у село, неподалік Чернівців. Справедлива і товариська. Подруга Півоня. Підтримує і складає компанію в походах на річку. Хуліган Ігрек. Хоче здаватися завжди веселим і безстрашним. Ніночка-Нінель. Дочка директора школи. Очолює групу "правильних" підлітків. Сусідка Сафрониха. Сільська забобонна жінка. Усюди вбачає признаки нечистої сили. Тітка…

Зайшла я до бібліотеки, і, побачивши щойно привезену книжку Видавництво Старого Лева, відразу схопила її. Усі книги цього видавництво безмірно радували мене, тому я була впевнена на 100%, що не розчаруюся.

"Як я руйнувала імперію" - це книга про радість і смуток, про біль розчарування і про піднесення душі. Вона зачіпає непростий період історії, але робить це невимушено.

Описуються буденні справи героїв, яким треба приділити особливу увагу. Яринка, Півоня, Ігрек, Нінель-Тракторуся - це персонажі, з якими я б хотіла зустрітися в реальному житті: з деякими потоваришувати, а деяким просто зазирнути в очі...

Також мені сподобалися деякі діалектичні буковинські вирази: вони допомагали ясніше уявити картину, навіювали ту чарівну атмосферу Західної України.

Отже, ця книга дійсно чарівна, і я б…

Як я руйнувала імперію... Це дивовижна розповідь про останні роки українських земель у складі Радянського Союзу, про ті часи, коли заборонялося любити свою Батьківщину, бути патріотом рідної землі. Для сучасного підлітка, який народився вже в вільній державі, своїй Україні, ці події знайомі хіба що зі сторінок підручників з історії, спогадів батьків, бабусь та дідусів. Це книга про те, як Україна почала прокидатися від радянського сну, коли почали діяти перші патріотичні рухи. Автор описує, як ще зовсім юна команда підлітків усвідомлює таку просту істину: "Ми - українці!"

Вітер змін гудів над нашими головами.

Чверть століття тому звичайні люди "руйнували імперію". Серед них були старі, і малі; чоловіки і жінки; селяни і городяни; бідні і заможні... Народ прагнув змін і дух свободи прокинувся у серцях українців. Звичайно не лише Україна виходила на мітинги за незалежність, але книга Зірки Мензатюк все ж таки розповідає про події на території нашої держави, зокрема, у селі на Буковині поблизу Чернівців.

Головна героїня - звичайна школярка Яринка. Вона живе з батьками у Києві, а літо проводить у бабусі в селі. Саме там і розгортається більша частина подій. На березі Прута дівчинка знаходить нових друзів, безліч пригод і навіть перше кохання. Всі герої цієї історії живі і справжні: Орися, Ігрек, Півоня - вони мають власне життя і про кожного з них можна…