На запах м'яса

Люко Дашвар - На запах м'яса

Кураторы

ISBN: 978-966-14-5801-6
Год издания: 2013
Издательство: Книжковий клуб

HTML-код кнопки (для сайта/блога)
BB-код кнопки (для форума)

Теги

Описание

Що змусило молоду дівчину з великого міста втекти до глухого села й оселитися в занедбаній хатині, а хазяйновитого та заможного майстра на всі руки перетворило на алкоголіка, який працює за пляшку? Вони стануть одне для одного справжнім еліксиром, що подарує зцілення та забуття. Але чи зможуть вони притлумити той потяг до "м'яса", що йде з самого низу людської натури?

Эти книги тоже могут вас заинтересовать

Юрко Іздрик - АМ-тм
Юрко Іздрик 61 читатель 3 рецензии 2 цитаты
Юрко Покальчук - Хулігани
Юрко Покальчук 30 читателей 3 рецензии
Любко Дереш - Архе
Любко Дереш 247 читателей 6 рецензий 39 цитат

Рецензии читателей

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


30 сентября 2013 г., 15:46

Дочитала я...
Колись, після "Мати все" я заріклась читати Дашвар, бо коли на душі важко і так, ця письменниця дуже майстерно словами вгоняє іголки під нігті.
Тілько що в одній ж рецензій прочитала коментар:

Майстерно написана соціальна багнюка, яку неможливо не дочитати, а після залишається легкий стан шоку


І з цими словами я згодна на всі сто. Для мене Люко Дашвар майстер сільского українського трешу. Бо то, що народжується в неї в голові мене деколи лякає.
Спочатку історія не йде ніяк. На хуторі у декілька хатин купляю старе непригодне житло молоденька дівчинка Майя, купляє в середині зими. Поводиться вона дивно, все що можна поняти, це те, що в неї щось болить і вона від чогось втікла.

Саме ця зацікавленність "що буде далі", мабуть і тримає до чверті книги. Потом сюжет затягує, відповіді на питання починають з'являтися і книга починає набирати оберти.
Поставила чотири зірочки, бо ж справді чепляє, нікуди віж цього не дінишся, але як завжди залишає брудний осадок на душі.

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


28 сентября 2013 г., 19:58

Пронизлива книжка.
Трохи неочікувано, як для Дашвар.
Вона,звісно і раніше була майстром оспівування діалектики душі й внутрішнього світу, але ж це - справжнісінький психологічний детектив-трилер.
У мене не вистачає слів, щоб описати своє захоплення, настільки я зараз затоплена емоціями й почуттями, що викликала у мене ця книжка.
Вона мені не просто сподобалася, вона мене ошелешила, захопила в полон, причарувала.
Раджу всім.
І ще одне: особисто я була така розчарована трилогією "Биті є", що дуже сумнівалася, чи варто взагалі купувати цю новинку. Але допитливість пересилила. Тепер аніскільки не шкодую. Одна з кращих книжок Дашвар!

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


27 марта 2014 г., 19:24

Книга помітно вирізняється серед багатьох інших.Вона насичена цитатами,якими захоплюєшся,порівняннями,котрі тебе дивують,а інколи навіть шокують.Мова письменниці,її стиль - дуже цікавий,своєрідний.
Ця книга для людей,які втомилися від міського божевілля,які прагнуть налагодити стосунки із самими собою.
Читаючи,ти переживаєш усі події разом із головною героїнею:іронічно спостерігаєш за її підлітковими мріями,не розумієш маму,яка змінюється під впливом Луцика,просто обурюєшся стосовно цього,тамуєш подих,коли слідкуєш за стосунками з Андрієм,хвилюєшся і непокоїшся,коли Майка потрапляє до лікарні.
Не можна однозначно назвати Маню позитивним або негативним персонажем.Особисто я думаю,що вона добра,світла,але нещасна(напевно,я світобачення Санджива мені припало до душі).Людина розкривається у соціумі,коли Майку оточуються той же Саня жид,Троянов,Уляна та,звісно ж,Толя,то і дівчина розкривається по-новому.Вона бачить життя інакше,сприймає його більш радісно,вона готова боротися та продовжувати жити,але коли вона повертається до Київа,то прагне лише "м'яса".
Взагалі,кожен із центральних персонажів робить у своєму житті багато дурного,зайвого,поганого,у загальному розумінні(як на мене,то це гарний прийом,оскільки ти розумієш,що ці люди такі ж реальні,як і ти сам),а у фіналі ти розумієш,що усі отримають те,на що заслуговують.Незрозумілим для мене залишається лише вибір Майки,невже якесь "м'ясо" дорожче справжніх почуттів,мирного та спокійного життя разом із кульгавим?
Коли я дочитала останню сторінку,то поставила собі питання,чого прагну я?Що для мене є більш пріоритетним.Напевно,якщо після чергової прочитанної книги ти ставиш собі питання,на які намагаєшься знайти відповіді,то ця книга дорогого варта!

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


6 января 2014 г., 22:25

таке враження, що Люко Дашвар написала спеціально погано книги з циклу "Биті є", щоб цю книгу ми проквтнули і сказали: "шедевр".
жартую)))))
книга справді гідна уваги, але з огляду на всю творчість письменниці. тому що тут спостерігається прогрес в копошінні серед людських недоліків.
я не збираюся порівнювати. просто ця книга ще один етап в розвитку психологіі людських стосунків через призму Люко.
чомусь Люко починає розповідь саме з бідних нещасних дівок - жертв життЯ, це не здалося меня несподіваним, але сама подача- приємно зацікавила.
хист письменниці щодо опису годіі згадувати - богиня, і ніяк інакше ;)

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


4 апреля 2014 г., 11:48

Ця книга стала для мене, напевно, найважчою з усіх книг Дашвар. Після розчарування трилогією, я не очікувала чогось саме ТАКОГО.
Про що ця історія? Про місто, про село, про долі різних людей - про це пише чи не кожна десята книга. Проте Дашвар якось так вміє подати все, так залізти в душу, викликати вир переживань, схопити за серце, стиснути його і не відпускати до останньої сторінки.
Споконвічна тема сільського життя в українській літературі набуває нового забарвлення. Тепер тут дівчата не страждають за козаками, не плачуть в наймах, не страждають від сорому покритки, вони прагнуть "м*яса": хочуть знайти золотий трон, сісти на нього та мати необмежені можливості і йти до цього готові, нехтуючи всіма принципами і суспільними нормами. Життя як за законами жанру намагається поставити на місце, а проте жага до м*яса стає сильнішою. Дуже важко підібрати слова, якими б я могла описати свої враження, чи висновки,які я зробила для себе. Потрібен час, щоб переосмислити прочитане, бо справді історія не виходить з голови.
І мені дуже захотілось додому, подалі з Києва, в своє рідне місто.

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


27 октября 2013 г., 00:59

Книга залишила якісь суперечливі відчуття. З одного боку - в майстерності Люко Дашвар як письменниці не виникає сумнівів, сюжет книги сповнений несподіванок. З іншого - образи персонажів якісь трохи гіпертрофовані, нереальні, автор ніби поставила собі завдання просто описати якісь окремі типажі людей в суспільстві, і кожен може знайти щось спільне з тим чи іншим героєм. Майка - головна героїня - це як виняток: вона сповнена протиріч, характер складний і життєвий, викликає то симпатію, то нерозуміння.
"На запах м'яса" справляє враження незакінченості, недомовленості, спустошення і надії на краще одночасно, що є дуже типовим для Люко Дашвар.

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


5 февраля 2014 г., 13:58

Перші слова, які мені хочеться написати після прочитання цього роману, такі: я просто в захваті від цієї книги! Прочитавши усі твори Люко Дашвар, я можу із впевненістю сказати, що ця книга нічим не поступається її роману «Молоко з кров’ю», який мене вразив свого часу сюжетом і мовою, якою він написаний. Я не думала, що авторка може сама себе перевершити. Проте «На запах м’яса» доводить протилежне. Роман надзвичайно легко читається. Іноді авторка настільки гарно підбирає слова, що ти просто несвідомо перечитуєш їх, тобі хочеться відчути цю насолоду мовою ще і ще, ти поринаєш у події і хвилюєшся за героїв. Але хвилюєшся не так як при перегляді багатьох сучасних серіалів, коли тебе просто дратують вчинки людей і тобі не хочеться додивлятися серію до кінця. Думаю, багатьом знайоме це відчуття. Дашвар нам дарує насолоду переживань. І в цьому вона майстер своєї справи.
Я думаю, що назву книги кожен зрозуміє по-своєму. Я зрозуміла це так: на запах м’яса – це бажання чогось досягти у цьому житті, отримати те «м’ясо», якого всі жадають. «Це ж добре, — скажете ви, — потрібно ж мати якусь ціль у житті». І я цілком погоджуся із вами. Але тут є певні нюанси: досягати потрібно того, що вам необхідне для щастя, а не того, що мають інші, а ви ще не маєте. І ніколи не можна переступати через інших задля досягнення мети. Тому що найважливіше у нашому житті — це близькі люди. Уявіть на хвилинку, що все, чого ви тільки бажаєте (гроші, машини, брендовий одяг, золото-платина), у вас є…І одного ранку ви просинаєтеся із цим всім на безлюдному острові. Ви будете щасливі? Я думаю, відповідь однозначна.
У чому ж щастя? «Щастя, ось воно, навкруги оберемками розкидане, а люди, дурні, не помічають, оминають, поспішають кудись», — пише Дашвар. Куди поспішають? Отримати «м’ясо»... А хіба воно допоможе, коли душа болить, коли хочеться помститися всім тим, хто зробив нам боляче? Люко Дашвар у кінці роману дає відповідь: «Є ліки! Від хвороб, гризот душевних, хронічної туги й нічних мордувань. Побачила Гороха — і так усе ясно стало. Нічого їй не треба — ані помста, ані справедливість, ані грошей купа, ані клята іспанська ковбаса, щоби на все те лайно своє єдине безцінне життя марнувати! Толя поряд — щастя яке!»
Толя Горох. Він мав все, чого хотів: і дружину, і будинок, і японського моторолера. Потім виявилося, що дружину він не кохає. "Як пояснити, що кохання - одне-єдине, та ти розумієш це тільки після того, як пізнаєш його...А до того блукаєш сліпий, кидаєшся на всіх інших...Кажеш їм - люблю, але жити...жити без них можеш!". Він не може зрозуміти, чому він одружився. Він це зрозумів, коли покохав Соломію і просто забув про дружину. Але через кохання він терпить важкі знущання, навіть стає калікою. А потім виявляється, що все марно, бо Соломія його покинула. Горох, в якого відібрали все, що він мав і чого досяг у своєму житті важкою працею, який витримав страшні знущання (що не кожній людині під силу) не жадає помсти. Він живе далі, хоча й зовсім іншим життям. Що ж йому допомагає? Чи хто? Майка… Хвора дівчина, яка, на відміну від Гороха, добровільно втекла від того, що мала і як жила. Настільки різні долі, але все ж таки щось спільне у них є: вони знають, що таке зрада, вони відчули це на собі, вони знайшли відраду один в одному. Життєві негаразди привели дівчину на Лупин хутір, а хлопця — у Капулетці. Тут вони розпочинають нове життя, спочатку не знаючи один одного. «Правила життя тут визначають сонце, дощ, вітер, земля, ніч і день, а не пришелепкуватий начальник, розклад громадського транспорту чи прострочена несправжня ковбаса в супермаркеті." Можливо саме ця атмосфера села і заліковувала їхні душі. Вони знайшли один у одному те, що замінило їм жадання помсти. Біле почуття компенсує чорне. От і відповідь на запитання, яке у романі ставить авторка: «Маємо бути чорними, щоби нас помітили на білому світі?». Не потрібно! Потрібно просто любити, кохати! Не старатися перескочити через себе, щоб комусь щось довести, не «гробити» своє здоров’я у гонитві за грошима та славою. "Справи й жертви без любові не мають ціни, бо їх роблять руки, розум, воля, та не серце. Від того в нас так мало радості й натхнення до життя." Просто не вистачає чистої любові: коли ти знаєш, що всі свої справи ти робиш не лише для себе, що хтось так само про тебе думає, як і ти про нього, що є люди, яким ти потрібен і з якими ти відчуваєш себе просто і невимушено, з якими можна (як би банально це не звучало) поговорити без слів. Ось що найважливіше! Ось що дає нам натхнення до життя!
Дашвар описує події роману не хронологічно. Вона спочатку описує знайомство Майки і Гороха і їх спільне життя. Ми ще не маємо уявлення, що за людина цей Горох. Потім, коли ми дізнаємося про його життя до того як він потрапив на хутір, ми з набагато більшою цікавістю слідкуємо за поведінкою, словами цього хлопця, який тепер живе із Майкою на хуторі. Ми дивимося на нього тепер з іншого боку. За допомогою такого прийому Люко Дашвар все більше зацікавлює читача і робить сюжет цікавішим.
У мене немає ні краплі сумніву, що кожного, хто читатиме цей роман, здивує кінець твору. Та для тих, хто знайомий із творчістю Люко Дашвар це звичайно не дивина. Чого лише варта кінцівка її роману «Молоко з кров*ю», коли події обернулися так, що несподівано ми розуміємо, що все закінчилось так, як і починалось. Авторка з майстерністю виводить сюжет так, щоб ми не могли вгадати події наперед. У романі ж «На запах м*яса» наприкінці, здавалося б, усе стало на свої місця і само собою зрозуміло, що доля Майки і Гороха – це щось єдине ціле. Але тут такий поворот, якого ви зовсім не сподівалися. А що? У житті так часто трапляється, правда ж?..
Але чому так? Невже все, що між ними відбулося, все що вони разом пережили , марно? Невже потяг до «м*яса» перевищує кохання? Тут є над чим поміркувати. Авторка не залишила нас байдужими до книги, і не «розжувала» нам все. Вона дала можливість читачеві поміркувати самому, поставити себе на місце героїв.

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


9 января 2014 г., 19:02

Останнім часом не часто трапляються гідні книги українською мовою. Це друга книга автора, яку я прочитала. Першою була "Село не люди", але вона викликала в мене неоднозначні почуття.
Останню книгу автора " На запах м'яса " купила за порадою продавця. І не розчарувалася.

Дівчина Майя намагається втекти від реальності, від себе і своїх проблем. Життєво. Багато хто намагався. І їй майже це вдається.
Молодий хлопець Толік намагається втекти від свого життя. Встигнувши побувати і дуже багатим і бідним, як і Майя ховається на хуторі від реальності.
Трохи інфантильна дівчина і хлопець знаходять один одного. І тут би хепі енд. Але втручається доля.
Далі не розповідатиму, прочитайте самі. Відірватися від книги неможливо. Написана вона живою, місцями майже розмовною мовою. Від цього все відбувається здається ще ближче.
Всі проблеми у героїв книги від того, що люди не вміють і не хочуть розмовляти. Не чують один одного. Важлива своя думка, на чуже плювати.
Чому називається " На запах м'яса " ? Складно однозначно відповісти. Цим м'ясом можна називати і героїню книги після приїзду на хутір. Адже на неї дивилися, як на м'ясо. І Толіка, який двічі виїжджав на заробітки за грошима (теж м'ясо), і його малолітню дружину - молоде тіло чим не м'ясо. До м'яса прагнула Руслана - сусідка Майї по кімнаті. М'ясом можна вважати красиве життя. Кожен знайде своє пояснення.

Історія в чомусь банальна, в чомусь наївна, але головне життєва. Нехай не в усьому, але всі фрагменти - реальні по відношенню до різних людей.
Прочитайте. Ця книга не залишить Вас байдужими. І швидше за все потім захочеться прочитати решту книг.

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


28 декабря 2013 г., 16:08

Читая книгу,думала о другой оценке,но конец прямо таки заставил меня передумать.Жуткая книга.