На запах м'яса

Люко Дашвар - На запах м'яса

Кураторы

ISBN: 978-966-14-5801-6
Год издания: 2013
Издательство: Книжковий клуб

HTML-код кнопки (для сайта/блога)
BB-код кнопки (для форума)

Теги

Описание

Що змусило молоду дівчину з великого міста втекти до глухого села й оселитися в занедбаній хатині, а хазяйновитого та заможного майстра на всі руки перетворило на алкоголіка, який працює за пляшку? Вони стануть одне для одного справжнім еліксиром, що подарує зцілення та забуття. Але чи зможуть вони притлумити той потяг до "м'яса", що йде з самого низу людської натури?

Эти книги тоже могут вас заинтересовать

Рецензии читателей

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


30 сентября 2013 г., 15:46

Дочитала я...
Колись, після "Мати все" я заріклась читати Дашвар, бо коли на душі важко і так, ця письменниця дуже майстерно словами вгоняє іголки під нігті.
Тілько що в одній ж рецензій прочитала коментар:

Майстерно написана соціальна багнюка, яку неможливо не дочитати, а після залишається легкий стан шоку


І з цими словами я згодна на всі сто. Для мене Люко Дашвар майстер сільского українського трешу. Бо то, що народжується в неї в голові мене деколи лякає.
Спочатку історія не йде ніяк. На хуторі у декілька хатин купляю старе непригодне житло молоденька дівчинка Майя, купляє в середині зими. Поводиться вона дивно, все що можна поняти, це те, що в неї щось болить і вона від чогось втікла.

Саме ця зацікавленність "що буде далі", мабуть і тримає до чверті книги. Потом сюжет затягує, відповіді на питання починають з'являтися і книга починає набирати оберти.
Поставила чотири зірочки, бо ж справді чепляє, нікуди віж цього не дінишся, але як завжди залишає брудний осадок на душі.

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


28 сентября 2013 г., 19:58

Пронизлива книжка.
Трохи неочікувано, як для Дашвар.
Вона,звісно і раніше була майстром оспівування діалектики душі й внутрішнього світу, але ж це - справжнісінький психологічний детектив-трилер.
У мене не вистачає слів, щоб описати своє захоплення, настільки я зараз затоплена емоціями й почуттями, що викликала у мене ця книжка.
Вона мені не просто сподобалася, вона мене ошелешила, захопила в полон, причарувала.
Раджу всім.
І ще одне: особисто я була така розчарована трилогією "Биті є", що дуже сумнівалася, чи варто взагалі купувати цю новинку. Але допитливість пересилила. Тепер аніскільки не шкодую. Одна з кращих книжок Дашвар!

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


24 мая 2014 г., 14:17

Дочитала книгу "На запах м"яса". Емоції, почуття, навіть погляди на світ змінилися. Люко Дашвар справді може зачепити за живе, перемішати всі думки і змісити задуматися над багатьма речами. Чочу? Чому, коли життя майже налагодилося Майка приймає нестандартне рішення, що лише додає їй проблем? Була дуже здивована, що вона не повернулася до Толі, адже справді його кохала; чому не захотіла побудувати стосунки з Ігорем, - вони буди б чудової парою на мою думку...Хоча, Люко Дашвар дає відповідь на ці питання: "Кажеш їм - люблю, але жити...жити без них можеш..." Майка, справді сильна особистість, яка зможе всього досягти в житті, адже не дивиться на почуття людей, не шкодує себе й інших, але чи буде вона щасливою? Думаю, ні, адже кожній людині потрібні якщо не кохання, то елементарна підтримка, розуміння. Хто все це дасть Майці? Начальник, якому потрібен лише інтим? Чи можливо колишні друзі? Здивувала поведінка матері...Ну хіба може найближча людина так себе поводити? Але кінець твору травмував мою душу...Сльози падали з очей, серце шаленно билося і я не могла повірити, що це кінець...Книга справді цікава, рекомендую усім)

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


27 апреля 2014 г., 19:24

Прочитавши усі книги Люко Дашвар, вже перестаєш надіятись на хепі енд чи якусь романтичну розв'язку. Все цілком прагматично. Все як хотілось:манить,тривожить,збуджує,вибиває з колії,піднімає і об землю...Частково всюди присутня містика (згадати хоча б круків), співпадіння, випадкові рокові зустрічі... Читається звичайно на одному подиху. Але в кінці виникає багато запитань. Деякі моменти "розжовано" до дрібниць, а кінець якийсь скомканий. Саме кінцівка мене чомусь привела, вибачте, в ступор. Шкода дурня кульгавого, а Майку навіть і не знаю, жива і досить з неї. Дуже б хотілось у наступній книзі побачити героїв з "На запах м'яса". Це було б у стилі авторки, яка однозначно не перестане нас дивувати!
Книга вразила до глибини, збила з ніг. Люко Дашвар уміє витріпати душу, від сміття усякого, в цьому разі від "м"яса ".

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


27 марта 2014 г., 19:24

Книга помітно вирізняється серед багатьох інших.Вона насичена цитатами,якими захоплюєшся,порівняннями,котрі тебе дивують,а інколи навіть шокують.Мова письменниці,її стиль - дуже цікавий,своєрідний.
Ця книга для людей,які втомилися від міського божевілля,які прагнуть налагодити стосунки із самими собою.
Читаючи,ти переживаєш усі події разом із головною героїнею:іронічно спостерігаєш за її підлітковими мріями,не розумієш маму,яка змінюється під впливом Луцика,просто обурюєшся стосовно цього,тамуєш подих,коли слідкуєш за стосунками з Андрієм,хвилюєшся і непокоїшся,коли Майка потрапляє до лікарні.
Не можна однозначно назвати Маню позитивним або негативним персонажем.Особисто я думаю,що вона добра,світла,але нещасна(напевно,я світобачення Санджива мені припало до душі).Людина розкривається у соціумі,коли Майку оточуються той же Саня жид,Троянов,Уляна та,звісно ж,Толя,то і дівчина розкривається по-новому.Вона бачить життя інакше,сприймає його більш радісно,вона готова боротися та продовжувати жити,але коли вона повертається до Київа,то прагне лише "м'яса".
Взагалі,кожен із центральних персонажів робить у своєму житті багато дурного,зайвого,поганого,у загальному розумінні(як на мене,то це гарний прийом,оскільки ти розумієш,що ці люди такі ж реальні,як і ти сам),а у фіналі ти розумієш,що усі отримають те,на що заслуговують.Незрозумілим для мене залишається лише вибір Майки,невже якесь "м'ясо" дорожче справжніх почуттів,мирного та спокійного життя разом із кульгавим?
Коли я дочитала останню сторінку,то поставила собі питання,чого прагну я?Що для мене є більш пріоритетним.Напевно,якщо після чергової прочитанної книги ти ставиш собі питання,на які намагаєшься знайти відповіді,то ця книга дорогого варта!

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


4 апреля 2014 г., 11:48

Ця книга стала для мене, напевно, найважчою з усіх книг Дашвар. Після розчарування трилогією, я не очікувала чогось саме ТАКОГО.
Про що ця історія? Про місто, про село, про долі різних людей - про це пише чи не кожна десята книга. Проте Дашвар якось так вміє подати все, так залізти в душу, викликати вир переживань, схопити за серце, стиснути його і не відпускати до останньої сторінки.
Споконвічна тема сільського життя в українській літературі набуває нового забарвлення. Тепер тут дівчата не страждають за козаками, не плачуть в наймах, не страждають від сорому покритки, вони прагнуть "м*яса": хочуть знайти золотий трон, сісти на нього та мати необмежені можливості і йти до цього готові, нехтуючи всіма принципами і суспільними нормами. Життя як за законами жанру намагається поставити на місце, а проте жага до м*яса стає сильнішою. Дуже важко підібрати слова, якими б я могла описати свої враження, чи висновки,які я зробила для себе. Потрібен час, щоб переосмислити прочитане, бо справді історія не виходить з голови.
І мені дуже захотілось додому, подалі з Києва, в своє рідне місто.

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


6 января 2014 г., 22:25

таке враження, що Люко Дашвар написала спеціально погано книги з циклу "Биті є", щоб цю книгу ми проквтнули і сказали: "шедевр".
жартую)))))
книга справді гідна уваги, але з огляду на всю творчість письменниці. тому що тут спостерігається прогрес в копошінні серед людських недоліків.
я не збираюся порівнювати. просто ця книга ще один етап в розвитку психологіі людських стосунків через призму Люко.
чомусь Люко починає розповідь саме з бідних нещасних дівок - жертв життЯ, це не здалося меня несподіваним, але сама подача- приємно зацікавила.
хист письменниці щодо опису годіі згадувати - богиня, і ніяк інакше ;)

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


9 января 2014 г., 19:02

Останнім часом не часто трапляються гідні книги українською мовою. Це друга книга автора, яку я прочитала. Першою була "Село не люди", але вона викликала в мене неоднозначні почуття.
Останню книгу автора " На запах м'яса " купила за порадою продавця. І не розчарувалася.

Дівчина Майя намагається втекти від реальності, від себе і своїх проблем. Життєво. Багато хто намагався. І їй майже це вдається.
Молодий хлопець Толік намагається втекти від свого життя. Встигнувши побувати і дуже багатим і бідним, як і Майя ховається на хуторі від реальності.
Трохи інфантильна дівчина і хлопець знаходять один одного. І тут би хепі енд. Але втручається доля.
Далі не розповідатиму, прочитайте самі. Відірватися від книги неможливо. Написана вона живою, місцями майже розмовною мовою. Від цього все відбувається здається ще ближче.
Всі проблеми у героїв книги від того, що люди не вміють і не хочуть розмовляти. Не чують один одного. Важлива своя думка, на чуже плювати.
Чому називається " На запах м'яса " ? Складно однозначно відповісти. Цим м'ясом можна називати і героїню книги після приїзду на хутір. Адже на неї дивилися, як на м'ясо. І Толіка, який двічі виїжджав на заробітки за грошима (теж м'ясо), і його малолітню дружину - молоде тіло чим не м'ясо. До м'яса прагнула Руслана - сусідка Майї по кімнаті. М'ясом можна вважати красиве життя. Кожен знайде своє пояснення.

Історія в чомусь банальна, в чомусь наївна, але головне життєва. Нехай не в усьому, але всі фрагменти - реальні по відношенню до різних людей.
Прочитайте. Ця книга не залишить Вас байдужими. І швидше за все потім захочеться прочитати решту книг.

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


27 октября 2013 г., 00:59

Книга залишила якісь суперечливі відчуття. З одного боку - в майстерності Люко Дашвар як письменниці не виникає сумнівів, сюжет книги сповнений несподіванок. З іншого - образи персонажів якісь трохи гіпертрофовані, нереальні, автор ніби поставила собі завдання просто описати якісь окремі типажі людей в суспільстві, і кожен може знайти щось спільне з тим чи іншим героєм. Майка - головна героїня - це як виняток: вона сповнена протиріч, характер складний і життєвий, викликає то симпатію, то нерозуміння.
"На запах м'яса" справляє враження незакінченості, недомовленості, спустошення і надії на краще одночасно, що є дуже типовим для Люко Дашвар.

Люко Дашвар - На запах м'яса
написала рецензию на книгу
Люко ДашварНа запах м'яса


13 июля 2014 г., 22:40

Вегетаріанка... Ясне діло, що упереджене судження щодо назви. Подумала логічно - ну ясна ж справа, що навряд гастрономічну тему підійме автор такою крикучою назвою. Абстрагувалась. Почала читати.
Прочитані книги неформально діляться в моєму житті на деякі підрозділи, звичайно ж не маючи при цьому чітких критеріїв розподілу - не для когось же я "розкладаю" їх.. Як от...
Читати...читати, забувши про реальний світ, перескакуючи рядки з ліричними відступами від безпосередніх подій, оминаючи "слова автора", ловити ключові фрази... Читати, доки не видихнеш: "Ну ось-таки дізналась, яку автор долю для героя обрав...". І пусто: ні деталей не пам'ятаю через тиждень, ні фраз яких-небудь дотепних, ні, тимпаче, героїв другого плану. А тут інакше!
Тут смакувала кожне слово.
Тут все так атмосферно, динамічно, дотепно...
Ніякої "ванільності", груба реальність "влоб".
Здавалось би, така кількість "різношерстих" персонажів, що це різнобарв'я має перемішатися в каламбур, в "Збірну солянку", яку приготовано із усіх можливих видів "м'яса"... Однак автор так вміло пише характерами, що з'являється відчуття, ніби переключаєш комбінації в калейдоскопі - ніякої мішанини, все гармонійно.
Такі персонажі, що їх ніби особисто бачила та знайома, відчуття, що вони реальні і живуть собі в богом забутих Капулетцях, і, як схочеш, можна поїхати їх провідати... Тут кайф в деталях. А як написано! Смакуєш кожне слово, кожну метафору. Не сюжет на першому місці...
І такі вони земні, і так вже ж вміло описані життєві їх скитання: хто матеріальне шука, хто в духовних пошуках. І нема категоричності в описі характерів, бо де то ви бачили ту однозначність характеру людського хоч однієї живої душі у світі... Геніально! Я вражена майстерністю автора передати емоції людини, її прагнення та стимули, передати ті, такі примарні, "життєві принципи", що обов'язково змінюються в кожного в залежності від ситуації... і не інакше.

Все рецензии читателей...