Кілер

От дивно якось так буває: коли одного і того ж автора поезію ти любиш, а прозу - ну ніяк (у мене такий парадокс із Іздриком наразі). А от із Андрієм Любкою все навпаки: його вірші мене збивають з пантелику і викликають відчуття внутрішнього непорозуміння, на кшталт "шо це???", а от проза його... ну це зовсім інша розмова) Якась по-жіночому плавна, деталізована, приємна (там, де він не розписує акти дикого сексу :-)) Таке враження, що він розповідає дійсно саме про те, що зараз бачить перед собою, настільки прописаний кожен момент. Кажуть, найкраща брехня - та, яка має купу дрібничок, уточнень, паралельних історій - тоді важко зрозуміти, що людина каже неправду, так легко одна тема переходить в іншу. І такий обман дуже важко викрити. Так от, у мене таке відчуття, що Любка - або дуже…